Таємна помста. .КІНЕЦЬ.

Все закінчилося.

Від Кирила.

Сьогодні вранці я прокинувся від того що мене хтось цілує. Я відкрив очі і побачив мою Яну.

-Добрий ранок, маленька.

-Добрий. Як спалось?

-А я спав? Я тільки під ранок заснув.

-Я тут не винна!

-Так? А хто ж винен?

-Ти.

-Я?

-Я тільки хотіла...

Я поставив свій палець їй на губи і взяв їх в свій полон. Ми повторили нашу ніч.

-Придурок!

-Ага. Все, мені треба на роботу.

Я поцілував її.

-А поснідати?

-Сонце моє, давай вже краще разом пообідаємо.  Я зараз йду, а ти приймай мої подарунки.

-Які?

-Сюрприз!

-Гаразд.

-Я кохаю тебе.

-І я тебе, милий!

Я поцілував її, одягнувся і тільки хотів вийти як принесли сніданок. Яна почала їсти.

Я перепитав про ще один сюрприз та поцілував свою дівчину.

-Ти одягай те що зараз принесуть і їдь до дому. Гаразд?

-Угу.

-Давай.

Я вийшов, спустився по сходах і тут мені телефонує Женя.

-Ало. Так.

-Привіт. Як ти там?

-Що ж тобі сказати... в принципі я виконав останній пункт свого плану але...

-Молодець! Вітаю! А... що за "але"?

-Поговоримо в офісі.

-Чекаю.

Я швидко поїхав в офіс. Мені весь час здавалося, що за мною стежать. Я приїхав та  зайшов в кабінет. Там мене вже чекав Женя.

-Привіт, друже!

-Угу.

-Ну що сталось?

-Я вже десь 3 місяці мщу. Правильно?

-Та десь так. Може навіть більше.

-Не важливо. Я довгий термін їй мщу. Я дізнався її, яка вона мила, турботлива, добра і...

-І?...

-Я сьогодні вночі сам собі сказав, те в що не можу повірити.