Таємна помста. .КІНЕЦЬ.

Кирило, хто анонім?

Сьогодні Кирило прокинувся від дзвінка друга.

-Привіт, дала?

Він не зрозумів.

-Ти про кого?

-Ну Яна.

-І що?

-Я запитую. Дала?

-Ця, вона навіть в іншій кімнаті спить.

-Щось мало ти робиш для неї.

-Ти чому телефонуєш?

-Та ось цікаву річ про вас дізнався.

-Яку?

-А ту, що ви Кирило Ігоровичу знаєте нашого аноніма.

-Тобто? Звідки?

-Не знаю. Він вийшов з нами на зв'язок. Голос не його. Місце ми не змогли вистежити. І він сказав: "Не шукайте мене. Краще запитайте хто я і Кирила. Він мене добре знає". Що на це скажеш?

-Я навіть не знаю. Кому ж я так насолив? гаразд, подумаю. А ось мені цікаво як це ви не змогли вистежити місце знаходження?

-Ось так.

-Ха, працюйте.

-Працюємо.

Кирило поклав слухавку. Він вирішує піти до Яни. Коли він зайшов побачив як вона виходить з душу. Рушник обмотаний навколо її тіла. 

Від Кирила.

Вона така сексуальна після душу. Не вспіла вона щось сказати як  я підійшов до неї і поцілував. Я обійняв її за талію і ще дужче прижимав до себе. Я не знаю чому але я хотів її саме зараз цілувати. Ми зупинилися.

-Можеш вийти, я одягнутись хочу.

-А переді мною слабо?

-Слабо.

-Шкода. Тоді чекаю тебе.

-Угу.

Я вийшов. 

Що на мене найшло?! Але чесно мені набридло себе карати за це. Що стається, то стається. Що буде, то буде. Я зараз роблю те, що хочу.

Я чекав її біля моря. Потім вона вийшла дуже гарна. Купальник червоний, сексуальний. Я як чоловік ледве тримався. Вона підійшла близько до мене.

-Давай муч мене.

-Чому "муч"?

-Бо я боюся плавати.

Я взяв її за попу та пристрасно поцілував. Я так хотів її, вона якась інша чим я уявляв собі. Якось я вже не дуже віру, що вона з тим Сашою чи особливо вбити людину. Але... побачимо.

Ми зупинились. Я вкусив її за вушко і прошепотів.

-Зі мною ніколи нічого не бійся.

Вона аж розомліла від цих слів і обвела своїми руками мою шию. Вткнулась своїм носом в мою шию. Я відпустив її і взяв за руку.

-А тепер ходімо.

Я взяв її за руки і ми поплили на глубину(не велику).

-Тепер слухай мене.

-Угу.

-Тримаєш мене за руку і бовтихаєш ніжками. Зрозуміла.

-Так.

-Давай.

Вона повторила.

-Молодець. Приз!

Він поцілував її.

-Ха, далі!

-Далі. Я тримаю тебе за живіт, а ти робиш як жабка або собачка.

-Тобто?

-Руками розводиш краще як жабка.

-Зрозуміла.

Вона так зробила.

-Молодець. А тепер я відпускаю тебе...

-Ні!-перебила вона його.

-Не бійся. Я тебе впіймаю. Зрозуміла?

-Гаразд.

-Не бійся. Довірся мені.

-Гаразд.

Вона спробувала і в неї вийшло.

-Або я відмінний вчитель або ти відмінна учениця.

-І те, і те.

-Ха, давай ще.

Ближче до вечора вони вже вільно плавали.

Вже був захід сонця.

-Не час нам до дому?

-Ні. Я хочу ще поплавати з тобою, милий.

Вона так мило це сказала. Я взяв її на ніжки, вони обвели мої бедра, я підтримував їх. Її руки обвели мою шию. Я почав цілувати її шию.

-Мені з тобою так добре, милий.

-І мені з тобою.

Вона цілувала мене, я її. Ми довго насолоджувались одне одним, потім так і заснули біля каміну.