Білосніжка

Глава 3.

Вранці його розбудив гомін. Чімін спав чуйно, тому швидко зреагував на звук, натягуючи на себе ковдру та підводячись.

- Ох, пробач, - п'яно усміхнувся Бекхьон, притримуючись за стінку однією рукою.

Від нього разило спиртним і якимись сторонніми, різкими запахами альф.

— Забув, що я живу не один.

Чімін шоковано дивився на хлопця, який стягував черевики. Атласна червона сорочка пом'ята, на шиї парочка засосів, туш розмазана, а на губах лякаюча блякла усмішка.

- Мудаки ці альфи все-таки, - хмикнув Бекхьон. - А він, сука, просто дивився. Сидів і дивився на мене, виродок. Чімін-і, не закохуйся. Ніколи, блять, не закохуйся!

Бекхьон відкинув від себе черевики, стягнув сорочку і завалився на ліжко, наче знову забув про те, що не один у кімнаті. Чімін не наважився встати та нагадати про себе. Він якось зовсім не очікував побачити старшого в такому стані, адже нещодавно Бекхьон сміявся і веселився, усміхався всім навколо і виглядав таким сильним і впевненим.

- Чаньоль, - відчайдушно, хрипко простогнав Бекхьон у подушку, повертаючись на краю ліжка.

Чімін так більше і не заснув і через хвилин десять вибрався зі спальні.

У будівлі було так тихо, наче всі вимерли, навіть у їдальні нікого не було. Чімін з полегшенням пройшов до холодильника на кухні, згадавши про вчорашню записку. Тут знову було тихо та чисто, начищено до блиску. Знайшовши на першій полиці контейнер із позначкою "Пак Чіміну", він дістав його і з цікавістю зазирнув під кришку. Усередині був незнайомий салат із фруктами, який виглядав дуже апетитно. Відшукавши вилку, Чімін не став повертатися до їдальні, а влаштувався прямо тут, за далеким столиком у кутку кухні.

Але довго йому на самоті просидіти не вдалося. Плескаючи взуттям, до приміщення увійшов сонний і трохи пом'ятий Лухан.

— Доброго ранку, — привітався першим Чімін, завмерши над своїм контейнером. Він відчув себе злодієм, який пробрався до чужого дому. Не варто було виходити одному.

- І тобі. Що всухом'ятку їси? — запитав Лухан, заливаючи в електричний чайник воду.

Чімін знизав плечима. Лухан не збирався нікуди йти, а від його погляду шмат у горло не ліз.

— Вибач, що я вчора був з тобою грубий, — промовив Лухан несподівано. Чімін кинув здивований погляд. — Я просто категорично проти того, щоб ти тут працював. Я не знаю, що в тебе за ситуація, але це не вихід, розумієш?