Білосніжка

Глава 19.

Дні нагадували в'язке болото. Чімін навіть не розрізняв, де закінчувався один і починався інший. Він увесь час був у лікарні, навідріз відмовляючись йти кудись. У голові було мільйон думок про те, що могло Юнгі підштовхнути до рішення закінчити життя суїцидом. Лікарі говорили, що, судячи з неглибоких ран на зап'ястях, альфа не збирався вбивати себе, а діяв швидше під впливом психотропних препаратів, які приймав.

— Тих ліків, які прийняв пан Мін, немає у вільному доступі. Вони видаються лише за рецептом. Ви знали про це? — тримаючи в руці планшет, запитав чоловік у білому халаті.

- Так, - кивнув Сокджин.

Чімін вслуховувався в кожне слово, яке вони вимовляли. Йому треба було знати, що тепер із Юнгі. Як він там? До нього не пускали другу добу, і від цього в Чіміна вже їхав дах.

— Він близько півроку тому ходив до психотерапевта. Він мав проблеми зі сном і часті панічні атаки, — додав Сокджин.

Чімін глянув на старшого омегу.

- Ясно. У його картці зазначено, що він якийсь час лікувався від наркотичної залежності, - продовжив лікар безпристрасно. А у Чіміна серце зробило новий кульбіт. - Як довго не було рецидивів?

Сокджин стиснувся від слів чоловіка, відвів погляд убік, але Чімін побачив, як його очі наповнилися сльозами.

- Трохи більше двох років, - Сокджин швидко витер рукавом очі і знову глянув на лікаря. — Вибачте.

- Нічого я розумію. Який вид наркотиків він приймав?

— Не знаю, — знову шморгнув носом Сокджин. Його голос звучав глухо та безбарвно. — На мою думку, він приймав усе, що могло відключити йому мізки.

- Як довго це тривало?

— Десь місяців п'ять-шість. Це те, що мені відомо. Як він зараз?

— Завдяки своєчасно наданій першій допомозі, більшість ліків не встигли подіяти, але й те, що зараз ми виводимо з його крові, вселяє побоювання. У нього дуже ослаблений організм, а судячи з його медичної картки... — лікар несподівано осікся і скосив погляд на Чіміна, що притих на лаві під дверима палати, біля якої вони розмовляли, — прогнози не дуже хороші. Ми могли б поговорити з вами віч-на-віч?

- Так. Звісно. Чіміне, почекаєш мене тут?

Чімін кивнув. Він би все одно не відійшов від палати. Немовби зробити крок убік, то він може назавжди втратити Юнгі. Тож Чімін залишився на місці.