Білосніжка

Глава 29.

Чімін довго не міг заснути після розлучення з Юнгі, повертаючись з боку на бік.  Він навіть не відреагував на Техьона, що крадькома  пробирався потай у номер і намагався не шуміти.  Але друг, здавалося, був надто щасливий, щоб спокійно лягти спати після ночі, повної пригод.  Чімін його чудово розумів.

- Ти спиш?  — тихо запитав Техьон, заповзаючи на ліжко.

- Ні, - Чімін розвернувся до друга і посміхнувся, дивлячись у сяюче обличчя.  — Судячи з твоєї задоволеної пики, розлучилися ви з Чоном добре.

- Ага.  Зважаючи на все, ви з Юнгі-хьоном теж?  - нахабно підморгнув йому Техьон.  - Ви тепер зустрічаєтеся?

Чімін знизав плечима.  Юнгі поцілував його.  Сам, без тиску у вигляді потреби або тічки.  У Чіміна досі щока горіла.  Це було, звичайно, дуже мало, але він уже встиг зрозуміти: коли справа стосується Юнгі, навіть маленький крок може коштувати дуже і дуже багато.

Техьон, бачачи його сумніви, підбадьорливо взяв за руку.

— Я знаю, що хьон нестерпний часом, а твоє терпіння не безмежне, але дай йому ще трохи часу.  Він впорається.

— Якщо він завтра вдаватиме, що сьогоднішньої ночі не було, я його вб'ю, — жартівливо промовив Чімін.

— Я тобі в цьому допоможу, — засміявся Техьон.  — Ми тепер із тобою круті чуваки.

Вони обидва не замовкали ще кілька годин, ділячись враженнями насиченої ночі, сміялися і дуріли, поки втома не зморила їх обох.  Чімін крізь сон чув, що до них приходив Джин, але Техьон відмовився від участі у спільних розвагах.  Чімін лише відірвав голову від подушки, махнув Джину рукою і знову взаснув.

Вдруге він прокинувся від телефонного дзвінка.  Відповівши на автоматі, Чімін був майже певен, що це Джин.  Бо найчастіше саме він телефонував йому.  Але, почувши низькі нотки голосу, прокинувся вмить.

- Привіт.   Не розбудив тебе?

— Ні, — збрехав Чімін, підводячись у ліжку.  Техьон ще дрих поруч, на годиннику — половина третього дня, а сонце нещадно світило у вікно.  — Я… нещодавно прокинувся.

- Добре.  Які плани?

Чімін був такий приголомшений дзвінком Юнгі, що в нього всі думки розбігалися.

- Ем.  Жодних?

Подумки відваживши собі потиличник за цю інтонацію, Чімін міцніше стиснув телефон.