Білосніжка

Глава 22.

Темно-вишневий спорткар плавно ковзав вулицями міста, значно перевищуючи допустиму на дорогах швидкість. Чонгук плював на правила.

— Ти вже заїбав мене, Югьом, — роздратовано кинув він другу, який дошкуляв йому з самого ранку. — Не буду я нічого міняти.

— Гук, послухай, — терпляче заговорив помічник на тому кінці. Знаючи запальний характер друга, він говорив спокійно й стримано, і це ще більше дратувало Чонгука.

Сьогодні з ранку його дратувало все. Навіть сонце, сука, наче знущаючись, сліпило очі. Начепивши на ніс сонцезахисні окуляри, Чонгук додав швидкість ще трохи.

— Нам потрібний цей контракт за будь-яку ціну, ти розумієш? Це єдиний шанс потіснити Намджуна хоч у чомусь. Якщо ми отримаємо порти, він нічого не зможе вдіяти. Адже ти хочеш забрати ці території у Монстра? - Натиснув друг на хвору мозоль.

Чонгук подумав про те, що він пошле Югьома в чортовий Пхеньян траву жерти, якщо той не припинить діставати його.

— Щоби все пройшло успішно, вони мають побачити в тобі серйозного бізнесмена, який збирається легалізувати свій бізнес. Це ділова зустріч без зброї, Гук. Якщо ти не сподобаєшся їм, вони навіть не спілкуватимуться з нами. Ця сім'я дуже впливова за кордоном, і вони дуже консервативні. У тебе має бути омега на зустрічі, ти маєш показати себе сімейною людиною, розумієш?

Сімейною людиною, ага.

— Я надішлю тобі підставного омегу, який ідеально відіграє роль твого нареченого. Я вже знайшов одного, він чекатиме тебе в Кенджу. Підбери його дорогою і візьми з собою. Добре?

Чонгук хотів би діяти інакше. Захопити ці склади в портах і винищити кожного, хто зазіхне на них, включаючи Монстра. Але Югьом уже проїв всі мізки, просячи його не гарячкувати. Чи не гарячитися? Цей їбаний Монстр як король у місті, як скеля, яку не зрушити з жодного боку. Його слухають, його шанують, його бояться. Чонгука це зовсім не влаштовувало. Головним у цій країні є лише один. І це не Кім Намджун.

Чонгук злісно втиснув педаль газу в підлогу, розганяючись уже до ста п'ятдесяти. Машини перед ним кидалися врозтіч, поступаючись дорогою, не затримуючи, схиляючись. Чонгук замислився всього на секунду, відвернувшись і пацана, що вибігав на дорогу, побачив в останню хвилину. Різко втиснувши по гальмах, він насилу втримав свого звіра, що рветься вперед. Вереск гальм рознісся по всій окрузі, страшний скрип — і чорна борозна позаду. Машину трохи занесло вбік, але вона зупинилася з відчутним струшуванням лише заїхавши на пішохідний перехід. Перехожі стали зупинятися, перешіптуватись з жахом на обличчях.