Казки в реальності

Глава 9

Учні з Країни Чудес сиділи зі мною за одним столиком під час обіду. Як і очікував, на них трьох кидали погляди, як на звірів у зоопарку.

Харт кромсал смажену курку ножем так, ніби наносив колоті рани людині (з таким же божевільним виразом обличчя); Джаспер не відлипав від нетбука, писав текст чергового оповідання, тому його порція залишилася недоторканою; Кі ліпив з пюре справжню статую, забруднивши при цьому руки, але виглядав (шалено) щасливим.

— Отже, — заговорив я. — Ви вже обжилися тут?

— Цілком, — відповів Джаспер, не відволікаючись від написання історії. — Тільки нам тут не місце. Не зрозумій хибно, чудовий заклад. Але кожен другий учень намагається втоптати чужу індивідуальність у багнюку, щоб підняти свою.

Я кивнув:

— Таке скрізь. Це ж життя.

— Ні! — заперечив Харт. — З якого часу люди повинні змінюватися під суспільство? Відрубати голови, і все на цьому!

— Він намагається сказати, — почав перекладати Джаспер, — якщо хочеш стати кимось, то не обов'язково підлаштовуватися під інших. Схоже, що підлітки цього не розуміють. Вони намагаються виділитися зовнішнім виглядом. Невже різнокольорове волосся, цитатки про рок музику, сумні статуси та фотографії кед роблять когось особливим?..

— А якщо людям просто подобається фарбувати волосся у різнокольорові пасма? — спитав я, поглядаючи на темного фейрі.

Абель якраз намагався всунути явно отруєний якимсь заклинанням коктейль Блейну, який ніби зачарований лише близькістю цього альфи.

— Якщо людям до душі ходити різнобарвними, то вони зазвичай цього не демонструють. Як би тобі пояснити? Тобі подобається мати руки? Безперечно. Але ти вважаєш це нормальним, тому не намагаєшся кожного тицьнути носом у цей факт. Розумієш?

Я трохи засумував. Ці хлопці здаються психами тому, що роблять те, що їм справді подобається. Харт любить відчувати себе жахливим, Джаспер писати у величезних кількостях, а у Кі взагалі повно захоплень, одне з яких — висловлювати свою думку. І, як би шалено це не виглядало збоку, вони справді найнормальніші хлопці у цій школі.

— А що ви робите після уроків? — спитав я.

— Ну... — Джаспер глянув на своїх друзів, перш ніж відповісти. — Йдемо додому?..