Спочатку все було більш-менш терпимо, допоки я не вирішив провести невелике дослідження з приводу реліквій. Я сидів у бібліотеці, поки Белль ходив по кімнаті, витираючи пил навіть у найневажливіших куточках. Все було спокійно.
Я сидів, читав, зіставляв факти, поки Белль співав мелодію та прибирався, і тут, як грім серед ясного неба!
— Мелорі! — увірвався Брендан, злякавши Белля так сильно, що він мало не впустив горщик із петунією. — Що це означає?
Він був злий, ніби його зрадили. Швидше за все, він вважає, що зрадник — я. Не давши мені й збагнути, що трапилося, Брендан стукнув по столу долонями, тим самим спираючись на стільницю.
— Хель досі не має друзів! Він боїться підходити до тебе та твоєї компанії! Що ви йому наговорили?
— Що-що?.. — не одразу дійшло до мене.
— Не роби вигляд, ніби нічого не розумієш! Хель як у воду опущений! Я намагаюся його розвеселити, та все без толку!
— А я тут до чого? — похмуро кинув я, знову втупившись у книгу.
Взагалі-то, я скучив за Бренданом, але зараз не можу дозволити почуттям взяти гору над розумом.
— Впевнений, Хель чудово знає, де проколовся.
— Та що з тобою? Чому ти такий злий останнім часом?
— Та ні, я спокійний. Хоча... звідки тобі знати? Ми ж не спілкуємось.
— Ось у чому справа! Ти ревнуєш! — заявив він. Близько до правди, але моїй ревнощі все ж таки є причина. — Мене це лестить, але не треба зриватися на Хель! Ти ж зазвичай милосердний, то чому зараз поводиться так озлоблено?
— Це тобі так сказав Хель? Що ж, воно й не дивно.
— Мелорі! — сердито вигукнув Брендан. — Хель жив у Норвегії кілька років, йому важко звикнути до життя у нашій школі! Чому ти йому не допомагаєш? Чому ти виступив проти нього, піддавшись на вмовляння друзів?
Кров так і закипала у венах, та я й сам почував себе закипілим чайником. Як же хочеться врізати цьому ідіотові! Чому він так осліп, коли Хель з'явився поруч? Невже він його сильно кохає? Невже весь час, що ми провели разом, витрачено марно?
— Я не буду його лакеєм! — вирвалось у мене. — Мені начхати, що він робитиме далі! Я не збираюся йти у нього на приводу, як це робиш ти! Дурніше альфи, ніж ти ще пошукати треба!
ВИ ЧИТАЄТЕ
Казки в реальності
FantasyГерої казок цілком реальні. Вони живуть у Гріммвілі, чудово прикидаючись звичайнісінькими людьми. Навіть своїх дітей виховують як звичайних. Здавалося б, а чому Мелорі з татом переїхали сюди? Але, виявляється, йому теж випала доля героя. ДРУГА ЧАСТИ...