Крист'ян обійняв мене, не соромлячись людного місця. Ми зустрілися вранці біля квіткового магазину, бо він запропонував, а я потребував його, ніби залежного. Дивно так говорити, але надійніше за людину, ніж Крист'ян ще треба пошукати. В його обіймах я відчув себе на своєму місці. Немов усі проблеми, що сталися зовсім недавно, відступили.
— Ви з татом в порядку? — спитав він у мене, не розмикаючи рук. — Ніхто не думав, що твій батько сам Мерлін! Знаєш, тепер мені навіть страшно зустрічатися з тобою. Може я йому не сподобаюся, та стану щуром років на сім.
Я навіть усміхнувся:
— Ти багатьом не подобається.
— Знаю, — і посміхнувся, натякаючи на мене, як йому до душі злити оточуючих людей. Але він заговорив на серйозну тему: — То що ви вирішили робити з батьком?
— Нічого, — я навіть знизав плечима. — Мій тато кохає твого батька. Усі дорослі зараз скликали нараду у міській ратуші, думаю, вони вирішать усе мирним шляхом. А що ми? Нас ніхто не питає.
Крист'ян нахилився, ми доторкнулися лобами. Серце шалено забилося, коли я ніби відчув його пронизливий погляд на собі. Крист'ян завжди начебто й наполегливий, а ніби ласкавий — зовсім не можу його зрозуміти.
— Тобі сподобалося виступати проти короля? — спитав він із ноткою задерикуватості. — Я чекав від тебе чогось дивного, але не такої нечуваної зухвалості.
— Хіба це була зухвалість? — здивувався я, навмисне не відводячи погляду. — На мене так більше схоже на самозахист.
— Та ти що?
— Ти мене дражниш?
— Ага, — а потім він з усмішкою наблизився ближче, і я відчув аромат мускату. — Не бійся, гаразд? Залиш проблеми на дорослих. Вони вирішать, що робити. Наші батьки спокійно одружаться, а ми з тобою влаштуємо найкрутіший інцест у світі.
Ось останнє було явно зайвим! Я навіть насупився:
— Ви тільки подивіться на цього коханця!
— А що тобі не подобається? Що ми не зможемо одружитися? Але це не проблема, ми ж не рідні. Та й взагалі, я не розумію такої речі як шлюб. Це лише формальність на клаптику паперу. Думаю, прикольно було б прожити все життя разом, не думаючи про такі бюрократичні речі.
Та він ще й романтик у душі? Так, я йому явно не пара. Від своїх власних думок мені стало не по собі. Напевно, це відобразилося на моєму обличчі, а може, справа якраз у проникливості Крист'яна, проте він багатообіцяюче посміхнувся мені:
ВИ ЧИТАЄТЕ
Казки в реальності
FantasiГерої казок цілком реальні. Вони живуть у Гріммвілі, чудово прикидаючись звичайнісінькими людьми. Навіть своїх дітей виховують як звичайних. Здавалося б, а чому Мелорі з татом переїхали сюди? Але, виявляється, йому теж випала доля героя. ДРУГА ЧАСТИ...
