Ненавиджу цей день. Брендан мене ігнорує. Він не відходить від Хеля.
Цей омега — суцільний центр уваги, але ходить лише поруч з Бренданом. Якщо раніше під час обіду я і Брендан усамітнювалися та сперечалися окремо від усіх, то сьогодні він вважав за краще посидіти за столиком із Хелєм. Мені не хотілося цього бачити, тому я і Ноель пообідали в бібліотеці (Ноель усіма силами уникав Хеля через образу).
Відрадою послужило те, як на великій перерві всі казкарі, що перебували у клубі, скликали екстрені збори. Я здивувався, бо я таки голова цього клубу, але учасники били на сполох. Наш кабінет був переповнений, коли я увійшов, всі чекали на мене. Брендана серед них не було.
— Мелорі, — почав Блейн. — Пам'ятаєш, ти вчинив великодушно, запросивши мене до цього гуртка, хоч я був тією ще сволотою?
— Ага, — кивнув я.
— Не будь великодушним з Хелєм, — закінчив думку він.
— Не приймай його до клубу, — попросив Суміре, його слова різко підтримали присутні, сидячи за партами.
Хель — казкар, але його поява викликала у всього клубу таке страшне обурення? Я не можу йти проти більшості, мабуть, вони не на жарт стривожені.
— Добре, — кивнув я. — Не думаю, що він захоче.
Блейн схопив брата під руку, посміхаючись, ніби знайшов собі охоронця:
— У минулому Хель добре потріпав мені нерви. Жуйка у волоссі була не єдиною моєю проблемою.
— Я пам'ятаю, — насупився Блейз.
Його новий імідж, що нагадує неохайного альфу-хулігана, шалено йому йшов, це зазначив навіть я. Такому б я побоявся переходити дорогу.
— Мені доводилося захищати Блейна від нападок недоумкуватих альф, яких нацькував Хель.
— Бісить мене цей Хель, — Абель скривився. — Милі та пухнасті люди — ті ще гниди.
— Він закривав мене в кабінці туалету на весь день! — поскаржився мені Ейден. — Що б я не робив, він все одно знущався з мене!
Здається, справа куди серйозніша, ніж я думав. Я не можу прийняти Хеля у клуб, бо всі учасники одноголосно проти. Хель завдав їм стільки шкоди, але ніколи не був покараним? Мабуть, недаремно Суміре обізвав його змією.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Казки в реальності
FantasiГерої казок цілком реальні. Вони живуть у Гріммвілі, чудово прикидаючись звичайнісінькими людьми. Навіть своїх дітей виховують як звичайних. Здавалося б, а чому Мелорі з татом переїхали сюди? Але, виявляється, йому теж випала доля героя. ДРУГА ЧАСТИ...