Актова зала була наповнена людьми. Більш того, тут сиділи навіть батьки учасників, деякі з них приготували камери та фотоапарати, начебто цей конкурс є дуже важливою подією. Не думав, що таке можливе. Тобто, невже всій школі так цікаво подивитися на свято?
— Це правда? Правда? Правда ж! — Ейден, або Ел, крутився біля мене з блискучими очима від почутої новини.
— Хто тобі розповів? — поцікавився я, аж поки ми стояли в коридорі.
— Блейн, — відповів Ейден, продовжуючи наступ.
— То він змирився з тим, що його брат — прекрасний принц?
— Так, — кивнув він. — Більше того, сам Блейз теж задоволений своєю долею. Він сказав, що було б гірше, якби він так нічого й не дізнався або залишився би у ролі якогось беззахисного омеги. Ну, це у його стилі, ти ж знаєш.
От і добре. Чесно кажучи, якби Блейз залишався злим до кінця своїх днів, мене задушила б совість.
— Але не перебивай теми, — наполягав Ел. — Ти й Брендан вже зустрічаєтесь?
— Ну... як би ні, — зам'явся я, а потім схрестив руки на грудях. — Як я можу зустрічатися з людиною, з якою не ходив на жодне побачення? Окрім того, я не хочу зустрічатися для галочки, мені потрібно, щоб відносини приносили користь. А серйозний крок потребує ретельної підготовки.
— Та простіше на Еверест піднятися, ніж підкорити тебе... — буркнув Елдон. — А! Точно! Я хотів взяти твій номер телефону, але... Ох... — він почав судорожно скидатися по кишенях. — Я не можу... Де він? Я загубив телефон!
— Що? Знову? — не перестаю дивуватися його неуважності.
— Але телефон — це частина душі, я не маю права втрачати його! — злякався Ейден. — Доведеться кликати хрещеного, він завжди все знаходить! Але він знову мене відзвітує, скаже, що це дуже безвідповідально і так взагалі робити не можна! Але на кону частинка моєї душі... — мабуть, він плюнув на шанс бути відчитаним, бо покликав когось, дивлячись нагору: — Хресний фейрі! Мені потрібна твоя допомога!
— Що знову? — я підскочив від переляку, коли позаду почувся голос містера Верджіла.
Він з'явився з нізвідки, ніби стояв там весь цей час, хоч я знаю, що це не так. Невже фейрі в реальному світі не можуть з'являтися у вихорі блискіток та чарівного пилку? Бо як привиди. І... хвилину! То містер Верджіл — Хресний у сім'ї Елдонів?
ВИ ЧИТАЄТЕ
Казки в реальності
FantasyГерої казок цілком реальні. Вони живуть у Гріммвілі, чудово прикидаючись звичайнісінькими людьми. Навіть своїх дітей виховують як звичайних. Здавалося б, а чому Мелорі з татом переїхали сюди? Але, виявляється, йому теж випала доля героя. ДРУГА ЧАСТИ...
