Узи крові

1. Квартира номер 7

Це переклад мого фанфіку з російської з чималими переписуваннями:D (бо я його в дечому вже так переросла, що кров з очей від нього). Де могла, я його видалила з рос. ресурсів. Називався «Узы крови», нік був Скворец

Гаррі зупинився перед старими обшарпаними дверима з перекошеною цифрою 7. Це були найстаріші двері на поверсі. Колись давно, після своєї втечі з дому, тут жив Сіріус. Ключ ледве провернувся в замку, Захисні закляття миролюбно клацнули і двері жалісно заскрипіли. Перед тим як увійти, Герміона машинально поправила перекошену цифру — звикла наводити порядок.

Повітря у квартирі було затхле. Двостулкові двері із заскленими вікнами вели до великої кімнати, де панував червонястий присмерк. Ремус відсмикнув важкі штори, і пил закрутився в потоку повітря й шуму, що полився крізь розчахнуті навстіж вікна.

— Сіріус любив міський галас, — сумно всміхнувся Люпин.

Герміона збентежено скосила очі на Гаррі, але говорити нічого не стала — її друг вперто звинувачував себе у смерті хрещеного і зараз його слід було ненадовго лишити у спокої.

Гаррі зітхнув.

— Я так мало знав про нього. А тепер... от, — він схилив голову.

Рон підбадьорливо поплескав його по плечу, на що Гаррі спробував вичавити посмішку. Герміона, не в змозі дивитися на нього, відвернулася, намагаючись відволіктися на вітальню. Кімната була обставлена доволі аскетично: великий червоний диван, крісло з торшером в кутку, книжковий стелаж, що розмежовував кімнату на два відсіки, в одному з яких припадав пилом мотоцикл без переднього колеса. Інструменти були розкидані поряд на прозорій клейонці, заляпаній мастилом, на дивані лежала гітара з підписами — здавалося, господар вийшов на пару хвилин до кухні, щоб заварити чаю.

Герміона підійшла до напівпорожнього стелажа, де валялися кілька книжок, і зі здивуванням побачила серед них маглівського «Ловця у житі». «Може, Сіріус подумав, що то про квідич», — з іронією подумала вона і розгорнула палітурку. «Моєму коханому ґрифіндорцю», — зазначалося на форзаці. Підпису не було. Герміона ще раз перебіглася словом «коханому», відзначаючи для себе, що воно подивувало її не менше за походження книжки. «Звісно, ми одразу народились старими», — згадався мамин саркастичний коментар з якогось незначного приводу. Герміона смикнула кутиком рота, проганяючи невчасну посмішку.