Узи крові

8. Широковідома у вузьких колах таємниця

1978

— ...і ця мала змія просто зібрала свої шмотки, — шипіла Пенелопа Стівенсон над чашкою чаю з мелісою, — між іншим, всі ці шмотки їй купили ми за свої гроші, бо вона ще нічого свого не має! Так от, вона зібрала ці шмотки і втекла! Живе тепер зі своїм клятим Блеком! А він що? Він теж втік з дому, розірвав всі стосунки з сім'єю, вони не лишать йому спадку. Звісно, він має щось там від Альфарда, але Талія зі своєю красою могла б вичепити значно партію, варту її більше.

Вероніка Морров слухала подругу, неспокійно потираючи руки під столом. Вона розуміла, що Пенелопі більше нема з ким поділитися своїм горем, але, бачить Мерлін, зараз їм небезпечно зустрічатися: дочка Вероніки — Смертежерка, зять теж із цих, а в Пенні чоловік і всі близькі знайомі, включно з «клятим Блеком» — в Ордені фенікса.

— І головне, знов я одна в усьому винна, — Пенелопа торкнулася хустинкою кінчика бездоганного носа. — Теодор, безперечно, прийме її назад — він її обожнює. І я знаю, що вони листуються — він уже зараз їй все пробачив! А я, як завжди, буду крайньою, бо піклуюсь про її майбутнє більше, ніж ці двоє разом узяті.

Вероніка зітхнула і кинула неспокійний погляд за вікно: западали бузкові сутінки, і пора було випроваджувати подругу - невдовзі повернеться її власна безмозка донька. Вероніка відпила чаю, намагаючись придушити черговий спалах роздратування — останні півтора року вона не могла думати про Ґіневру без нальоту злості. Звісно, їхній зять теж Смертежер, їм нікуди не подітися від цієї сумнівної компанії, але коли Смертежерка живе у твоєму власному домі — це зовсім інша річ. Вважай, ти й сама в їхніх лавах. А Вероніка хотіла спокою. Наймудріше причаїтись на час революцій, а потім уже підлаштовуватися під нову владу. Найменше Морров любили ризик — він був їм просто не по кишені.

Але тепер їй, згнітивши серце, доводилося робити все, щоб Темний Лорд не розчарувався в її дочці, і його гнів не впав на голови всієї родини. Всі вже зрозуміли, що він стирає з лиця землі і весь рід тих, хто насмілювався зрадити його.