Узи крові

18. Без підказок

У попередньому розділі я дату з 12 жовтня на 5 перенесла, бо вже згодом зрозуміла, що так краще

Реґулус підсунув крісло до вікна вітальні й вмостився там з чашкою міцного чаю. Від чашки здіймалася пара, за вікном періщив дощ і попри потворний краєвид на стіну сусіднього будинку й сміттєві баки у провулку, було затишно. Фізично він почувався краще — подряпини загоїлися, зникли набряки, а синці значно посвітлішали. Хіба що на ребрах лишалася чималенька така гематома від польоту схилом. Морально ж приємного було мало. Він досі почувався пригніченим після сутички з Рабастаном. Звісно, Лестранж би так і так його по плечу не поплескав, але... «От чого я чекав? Що ми укладемо пакт про ненапад на честь старої дружби?» — розлютився на себе Реґулус. І ще він так жалюгідно чарував. Треба, певно, запропонувати Сіріусу тренувальні дуелі, повертатися в форму. Вкотре промайнула думка, що тепер Темний Лорд знатиме про його повернення. Чашка зацокотіла об блюдце і Реґулус накрив її рукою. Ого, нерви.

Двері рипнули і до вітальні вплила сонна Стелла.

— Крічере, годуй мене! — крикнула вона. — Привіт, Реґу, давно не спиш?

Він обдарував племінницю похмурим поглядом. Вчора його швидко зморив сон після лікування, та посеред ночі Реґулус прокинувся від вереску. Спочатку подумав, що на них напали, і скочив з ліжка, від чого все заболіло. Та потім зрозумів, що галас здійняла Стелла, яка гасала сходами вгору-вниз, втікаючи від помсти Поттера за якусь її капость. При цьому вона радісно пищала і реготала. Коза.

— Що це вчора були за котячі концерти? — спитав він.

— Ой, ти чув, — скривилася Стелла. — Треба було сказати мені...

— Треба було думати не тільки про себе, — холодно відказав Реґулус. — Тобі не три роки.

Стелла склала руки за спиною, обхопивши свої лікті.

— Вибач, — опустила очі вона.

— Угу, — Реґулус відвернувся назад до вікна.

Стелла здиміла їсти на кухню. Тепер Реґулус міг повернутися до обмірковування своїх планів. А чого це він думає про тренувальні дуелі? «Невже я готовий впрягатися в цю тягомотину з війною?» Він міг би просто сидіти на площі Ґримо і ніхто б його не чіпав. Це приваблива перспектива. Правда ж приваблива?