Узи крові

27. Мелфої пускаються берега

Принц-менор перетворився на метушливий мурашник з усіма тими приготуваннями до балу. Герміона хотіла було допомогти Ейлін, але цю роль уже взяла на себе Ґіневра і Герміоні лишалося тільки ревниво споглядати це неподобство. Приєднуватися до них вона не збиралася, адже триматися осторонь Морров було її новою релігією. От тільки тепер Герміона час від часу крадькома вивчала її. Чи схожа вона на людину, здатну зрадити Лорда? На чому взагалі тримається ця сім'я? Якщо Морров не проти Лорда, то як Северус досі у стосунках зі Смертежеркою? Чи вони не у стосунках? Чи тут усе сімейство заодно, тільки Герміона не знає, що Ґіневра теж шпигувала для Ордена? А чому тоді Морров опинилася в Азкабані? Невже суто через злостивих ґоблінів? Герміона згадала свого випадкового «боржника». В принципі, в таке можна повірити.

До її величезного розчарування, ніякого домовика з маєтностей Морров у Гоґвортсі ніколи не було.

— А де він тоді дівся? — підупалим голосом спитала Герміона.

Северус не поділяв її смутку.

— Є ще кілька місць. Наприклад, їдальня і прибирання у Міністерстві магії, санітарна служба у лікарні Святого Мунґо. Є де шукати, треба тільки трохи часу.

— Авжеж, час, треба затаритися ним побільше в найближчій крамничці, — буркнула у відповідь Герміона.

Звісно, не минуло й трьох днів, як її покликали на чергову вилазку Смертежерів. Цього разу з нею був тільки Мелфой, і Герміона відчула жаль, що Блейз з Паркінсон до них не приєднаються. Хто б міг подумати, що їй бракуватиме товариства слизеринців. Разом з Рабастаном, якимось Селвином і типом на ймення Скабіор без Мітки вони опинилися біля химерного чорного будинку — він мав круглу форму, схожий на величезний циліндр, що стримів у небо понад зарослим всячиною садом. Погляд Герміони впав на табличку біля хвіртки і настрій став ще похмуріший. «Ксенофілій Лавгуд, гол. редактор «Базікала» — значилося там.

Лестранж доволі довго вошкався із Захисними чарами на невинній на вигляд хвіртці.

— Може, нам просто перелізти? — вишкірився Скабіор, показавши неприродно гострі ікла. Це часом не перевертень? Їм Лорд бридився ставити Мітки, а їх це наче й влаштовувало. Герміона намагалася нагадувати собі: це тому, що перевертні настільки упосліджені, що готові піти за будь-ким, хто кине кістку, наче собаці. Але залишатися справедливою було все важче. Легко прощати й розуміти з відстані, а не коли ти перебуваєш всередині подій і бачиш чужі переступи на власні очі.