Узи крові

11. Дорослі діти

Северус крутив у голові ситуацію і так, і сяк. Темний Лорд хоче бачити дівчисько серед Смертежерів. І це він ще не в курсі, що вона вірна бойова подруга Гаррі Поттера. Тоді захоче ще більше. Звісно, хочеться — перехочеться, питання тільки, наскільки все це відобразиться на самому Северусі. Наступного тижня, на черговій зустрічі Смертежерів, він мусить сказати Темному Лорду, хто саме їхня дочка, бо ж ім'я Ґіневрі відоме і дівчина носить його. Якщо Северус промовчить, Лорд просто спитає малого Мелфоя і тоді стане геть незрозуміло, чому Снейп «не здогадався» одразу, що це саме та Герміона. Взагалі йому вже дико пощастило, що розмова відтермінувалася ще на тиждень. Буде час переговорити з Дамблдором. Якщо, звісно, директор коли-небудь надумає повернутися до школи.

А ще Ґіневра. Вона не хоче бачити їхню дочку серед Смертежерів. Несподівано приємно це знати, от тільки лишається відкритим питання, чи це була щира заява, а чи її примусив щось таке ляпнути Темний Лорд, щоб перевірити Северуса. Мерлін, найбільше він ненавидів свою подвійну роль ось за це — що перестав довіряти буквально кожному. Це руйнувало все. Це руйнувало його самого.

У суботу Ґіневра з'явилась у Принц-менорі через летиключ, який він їй дав. Ейлін з цієї перспективи настільки «зраділа», що забралася геть на цілі вихідні.

— А як же щасливе возз'єднання нашої великої сім'ї? — ушпигнув її Северус.

— Я зробила висновки з наших попередніх розмов. Розбирайтесь самі з кашею, яку заварили, ви вже дорослі діти, — пасивно-агресивно повідомила пані Снейп і швиденько зникла в Камінній мережі, щоб останнє слово лишалося за нею.

Коли Ґіневра з'явилася, Северус відчув себе вкрай дивно. І ситуація була дивна. Вони самі у замку. «Мерлін, про що я думаю».

— Гаразд, які спогади мені шукати? — взявся до справи Северус. Він вказав Ґіневрі на канапу.

— Пошукай мою спробу пограбувати Ґрінґотс, — вона вмостилася на канапі, прилаштувавши під голову подушку. — Темний Лорд її знайти не зміг.

— Ти голодна? Може, хочеш чаю? — запізніло згадав про гостинність Северус.

Ґіневра коротко засміялася. Сміх, як і голос, у неї був низький, дисонуючи з її напрочуд теплою зовнішністю. Северус відчув, як підступні мурахи побігли по карку. Дещо не лікується: її сміх діяв на нього приблизно так само, як спів сирен у легендах.