Узи крові

12. У разі пожежі

До парадного входу фешенебельної ресторації «Авалон» на алеї Діаґон простягалася червона доріжка, вздовж якої вишикувалися фотографи з британських та парочки закордонних видань, і спалахи їхніх камер сповіщали про появу відомих чарівників. Ті роз'являлися на початку килима і позували з білозубими посмішками. Дамблдор махав репортерам, наче маґлівська королева.

— Це найбільша світська подія осені! — тарабанила у мікрофон радіоведуча, ведучи пряму трансляцію і заодно задихаючись від захвату.

— Я так не женитимусь, — пробурмотів Реґулус.

Весілля поділялося на дві частини — офіційна зі святом марнотратства і гламуру для нареченої, і афтер паті, щоб Сіріус міг оклигати від цього в колі близьких. Хоча... не схоже, щоб він дуже страждав. З'явившись на червоній доріжці, наречений крутився перед камерами чи не вдвічі довше за пані Нотт, яка відчувала нагальну потребу продемонструвати всім свою родинну реліквію — магічне кольє з гробниці єгипетських фараонів, що дарувало своїй носійці ілюзію жовтих котячих очей з вертикальними зіницями.

«Може, то я йому заздрю», — Реґулус сьогодні красувався в подобі страшного лисуватого маґла невизначеного віку в малиновому піджаку (піджак був умовним знаком для своїх). Коли він побачив цю свою личину, Крічер пробурмотів, відвівши очі «Я обирав по фігурі, щоб не підганяти костюм». Стелла вже кілька разів наближалася до Реґулуса, але могла видати тільки незв'язне гигикання з приводу його зовнішності. Словом, Крічеру пора на пенсію.

Нарешті Сіріус потішив як слід своє самолюбство і пішов всередину. Реґулус послідував за ним, а фотографи лишилися чатувати на наречену у сукні від самої себе. В просторій залі ресторану встановили арку, під якою мало відбуватися вінчання. Її оповивали численні квіти, що ставали то білими, то золотими залежно від того, як на них падало світло. Час від часу котрась квітка закривалась, а тоді розкривалася знову, з лілії перетворюючись на троянду і навпаки.

Подружкою нареченої була Стелла, яка десь завіялася у вирі останніх приготувань, а позаду Сіріуса у ролі дружби стояв Гаррі Поттер. Він був копією свого батька. Буе.

Реґулус роззирнувся залою. Нарцисса так і не з'явилася. Шкода, він витратив купу нервів, вмовляючи Сіріуса запросити її, бо хотів побачити кузину бодай здалеку. Зате він міг споглядати Андромеду, яка нишком курила у відкрите вікно. Можливо, й добре, що Нарцисса не прийшла. Ото вже точно, що життя пролетіло в один змиг ока — раз, і всі знайомі Реґулуса вже середнього віку. Йому було легше сприймати дорослу версію Німфадори, аніж Андромеду з характерними для курців зморшками навколо рота.