Узи крові

5. Ґримове Лігво і ще більше Блеків

Вочевидь, Стелла була з тих людей, від чиєї дружби ще ніхто не пішов живим. Вона щодня намагалася витягнути Герміону з ліжечка, в якому та взагалі-то планувала кублитися до скону. Першим вдалим маневром Блек було маґлівське містечко неподалік. Спочатку Герміона не дуже-то хотіла, але потім пролунала чарівна фраза:

— Там є кінотеатр.

Тож вони вирушили поїдати морозиво і дивитися дурнувате кіно «День Незалежності», де американці рятували світ від прибульців. Герміона бездумно витріщалася в екран, як їй і хотілося, а Блек постійно гигикала і тішилась, наче дитина. Схоже, кіно справляло на неї десь таке саме враження, як вперше побачений Гоґвортс на Герміону — чиста магія!

— А прибульці справді існують? — спитала Блек пізніше за молочним коктейлем.

— Ем, — розгубилась Герміона. Ці сфери магічного й маґлівського світів погано поєднувалась в її уяві. От з одного боку магія-якої-не-мало-б-існувати і чаклуни, які не користуються холодильниками, а з іншого — ракети летять досліджувати космос. Легше було не думати про ці контрасти.

— Наразі це невідомо, — спромоглася на якусь подобу відповіді Герміона.

Стелла виглядала дещо розчарованою.

— Треба навчити маґлів закляттю, що визначає людську присутність, — безтурботно защебетала вона. — Хай перевірять космос... О ні! — округлила очі вона. — Певно, якщо прибульці не люди, то на них не спрацює! Цікаво було б це перевірити. — Блек замріяно підперла голову рукою.

Герміона лише хихикнула на це. Стати космонавтом було не набагато легше, ніж навчитись чаклувати. Ця ниточка роздумів знов вивела її до її батьків, а також тих, хто ними виявився, тож додому вона повернулася не в дуже піднесеному настрої. Ще й температура знов підскочила.

Втім, після першого успіху Стеллі вдавалося кудись витягнути Герміону практично щодня. Найчастіше вони ходили до річки на території маєтку і там Блек плюскотілася у крижаній воді, а Герміона сиділа в затінку і напихалася їжею. Їсти біля річки чомусь завжди було для неї дуже, гм, захопливо. І годинами витріщатися на воду теж було приємно. Літо котилося до свого екватора.

Десь поміж походами на річку і пообідніми гортаннями сімейного фотоальбому Герміона навіть написала короткого листа пані Снейп. Це було доволі легко, адже вона не знала бабусь і дідусів Грейнджерів, тож таке спілкування не викликало в неї ірраціонального почуття, наче вона когось зраджує.