Узи крові

26. Герміона знає все і трохи більше

Наступні кілька днів вони займалися тим, що патрулювали в районі Міністерства магії чи на алеї Діаґон, шукаючи таємничих розвішувачів плакатів. На Герміонину радість — не знаходили. Плакати наче з'являлися самі собою і попереджали маґлонароджених, що ставати на облік смертельно небезпечно!

— У нашій організації — кріт, — Пансі бадьоро вказала на плакати.

Герміона відчувала мало не щастя з цього приводу, хоча будь-якої миті могла стати головною підозрюваною. Перед Лордом вона старанно прикидалася, що дуже боїться нових спроб залізти їй в голову. Хтозна, чи вірив він, що вона ще не в курсі про свій захист. Якщо так подумати: аж дивно, що вона досі жива. І хотілося пожити ще трохи, аби перевірити одну свою теорію.

— Ой, Пансі, а хто не знав про перетворювач? — озвався Драко.

Паркінсон і Забіні чеберяли по калюжах неподалік у своєму дорогому непромокальному взутті. З нагоди патрулювання біля громадського входу в Міністерство їм усім видали абиякий маґлівський одяг і тепер Пансі красувалася у леопардовому піджаку. Мелфой і Блейз мали на собі спортивні штані адідас у поєднанні з власними шкіряними черевиками, наче якісь гопарі.

— Всі патякають про це на кожному кроці, — провадив далі Мелфой.

Паркінсон скривилася.

— Ти завжди знаходиш таким підозрам раціональні відмазки. Як послухати тебе, то все трапляється саме собою, — Пансі грайливо поворушила бровами. — Може, це ти наш таємний зрадник? У тебе купа сексі-родичів з того боку.

Блейз заржав, а Мелфой отетеріло кліпнув.

— Ти розумієш, що нормальним людям якось пофігу, наскільки їхні родичі сексі? — уточнив він голосом психіатра, який звертається до буйної пацієнтки.

— Сексі — це стан душі, Драко, не обов'язково... — Пансі замислилася, добираючи слів, і Забіні, звісно, одразу прийшов їй на поміч:

— Не обов'язково піськи.

— Ти дурень, Блейзе, збочене дурнище, створіння абсолютно тваринних пристрастей!

Герміона старанно намагалася не заржати. Ще трохи — і вона ризикує забути, що це її шкільні вороги. Хоча про те, що Мелфой запустив у Гоґвортс Смертежерів, вона пам'ятала постійно. На щастя, він і тримався якось осторонь від решти.