Узи крові

14. Нові цінності Северуса Снейпа

Северус повільно розплющив очі і, продовжуючи лежати нерухомо, дивився в стелю. Він невиразно пам'ятав, як дістався Принц-менора. Здається, роз'явитися йому допомогла Ґіневра, а потім Ейлін напоїла його тонізуючими зіллями. Давно він не отримував від Лорда такого прочухана.

Ґіневра сиділа поряд, притиснувши долоні до рота, і світила на нього карими очиськами.

— Я настільки погано виглядаю? — прокоментував її позу Северус.

— Ні-ні, — вона провела руками по обличчю й відкинула волосся з лоба. Тепер одне пасмо смішно стирчало збоку. Ґіневра дуже постаралася виглядати оптимістично, а натомість скидалося на те, що вона його подумки поховала.

— Тоді що? — понуро спитав Северус.

— Та нічого, — тон у неї був здивований, але вона явно зробила доволі слушні висновки, що в Северуса великі неприємності.

Він зітхнув. Запевнити її, що її побоювання марні, змоги не було. Брехати їй все одно ніколи не вдавалося.

— То що він хотів? — старанно маскуючи свою зацікавленість, кинула Ґіневра.

Северус помовчав, добираючи слів. Сказати, що Лорд хоче бачити Герміону серед Смертежерів? А потім що? Пообіцяти, що не дочекається, а потім Лорд ненароком влізе в голову Ґіневрі і побачить цю розмову? Буде важко пояснити, з якого це дива Северус роздає такі обіцянки. Відколи він був шпигуном, між ними стояла ця стіна: навіть якщо він довіряв Ґіневрі (про що він як слід не замислювався), то довіряти її ментальному захисту він точно не міг. Чи розуміла це вона?

Минулої війни Северус домовився, що Дамблдор виб'є помилування і для неї, але вона нічого про це не знала. А потім була та божевільна історія з банком і вже не випадало просити допомоги в директора. Точніше ні він сам, ні Дамблдор не мали достатньої влади над ґоблінами, а ті хотіли відомсти.

— Та так, хотів покидатися Круціатусами трошки, — сказав Северус. Щоразу, як він мав ухилятися від чесних розмов з нею, всередині щось боляче обривалося. І навіть зараз, через стільки років. Завжди.

Ґіневра довго дивилася на нього з непроникним виразом обличчя. Це було тупо, але пасмо волосся, що стирчало в неї на голові, викликало в Северуса напад сміху, який він ледве втримав. Певно, це нервове.