Епілог

6 0 0
                                    

9 вересня 2019 рік

Я біжу задихаючись, легеням не вистачає повітря, а горло горить вогнем. Мені так лячно подивитися назад. Невже це кінець?

Але з'являється надія, коли я помічаю попереду пару літніх людей. Вони так мило сміються, показуючи вдалечінь на океан. Я майже добігаю до них, але розумію: я не можу. У мене немає сил і весь світ звужується в маленьку лінію, і ось − темнота.

Двері моєї душіWhere stories live. Discover now