Двері моєї душі

Глава 5

23 вересня 2019 рік

Новий день без Бейна. Без наших розмов під час ланчів. Більше я не буду допомагати йому з історією, і більше у мене не буде друга, якому можна розказати те, що не зрозумів би Дуайт.

Дуайт став іншим. Він змінився. Став відстороненним та холодним, почав багато пити. Сімейна історія повторюється.

‌ -Мамо? Ти де?- У вітальні лиш Джонні,який дивився мультфільми.- Привіт, зайчик. Ти не бачив маму?

-На кухні. Вона готує сніданок. Може ти подивися зі мною?- Він своїм маленьким пальчиком показав на екран телевізора. І подивився на мене своїми ангельськими очками.

-Так, тільки найду маму і прийду до тебе.- Я підійшла і поцілувала його в його світло русяве волосся.- Доброго ранку.

-Доброго ранку.

-А де тато?

-Він поїхав швидше на роботу.

-Він вчора не повернувся?

-У нас зараз складне фінансове становище. Він працює цілими днями. Ти сама знаєш як дорого..- але наче опятавшись, вона захитала головою і усміхнулася мені і сказала покликати Джонні,сніданок готовий.

Ми їли мовчки, на задньому плані йшов Скубі-Ду. Я інколи поглядувала на маму. Вона занепокоєна, я це знаю, але вміє це приховувати. Не знаю, де вона навчилася цього, можливо, у героїв книг, які вона прочитала. Вона працює у книжному магазині, тому більшість часу вона проводить за читанням книг.

З кожним днем стає все холодніше, але холодно не на вулиці, а в середині. В душі.

Ви коли-небудь задумувалися що це таке? Душа? Чи є такий термін з точки зору науки? Я завжди це уявляла, як дим який простягається посередині нашого тулуба. І чомусь моя душа завжди сірого кольору, навіть коли радісно. Її колір не змінюється.

А що, як душі не має? А що, як це всього лиш наш розум вигадав таке? І серце не відчуває? Як цей орган може відчувати?

Інколи мені здається люди придумали це, бо вірять що тіло гине, а так звана душа йде кудись. У пекло, потойбічний світ чи рай. А чи так це? Я хочу в це вірити. Що ми маємо якись димочок у середині нас, який тримає все найстрашніше всередині.