Глава 13

1 0 0
                                    

Крістіан

Ми підбігли до кінця обриву, кругом зробилися хвильки, ми ще довго дивилися на воду, чекаючи будь якого руху. Але його не було. Сльози почали накочуватися на очі.

-Це був її вибір- сказав Габріель та поплескав мене по плечі.

Кожна людина потрібна для нашого життя. Вона може бути найдобрішою в нашому житті, чи тернистою, токсична, зла, причинити біль, перемінлива, але це все потрібне.

Кожна людина призначена нам, призначена чогось нас навчити. Навчити виносити біль, недовіряти, любити, сміятися, чого лиш не можна придумати. Все розплановано, і йде своєю чергою, своїм способом.

Двері моєї душіWhere stories live. Discover now