Двері моєї душі

Глава 10

30 жовтня 2019 рік

Я сиділа в холі та вирішувала задачки, які мені задавали. Одна мені зовсім не виходила, як би я її не розв'язувала, так ще й перука злазила, тому я пішла у вбиральню, а коли я повернулася, то на свій превеликий подив побачила на серветці розв'язок. Я одразу побачала обертатися в пошуках того хто полегшив моє життя. І я його знайшла. Хлопець з яким я зустрілася поглядом, пастельно фіолетове волосся, яке переходило в білосніжне. Він усміхнувся, а тоді сів на диван біля мого крісла.

-Привіт,-він усміхнувся і я замітила як при усмішці у нього роблять у кутиках роту складочки.

-Привіт,-після невеличкою паузи я додала- це ти написав?

-Так, вибач, що без дозволу. Я бачив що ти вже 20 хвилин не перевертаєш сторінку- він тихенько засміявся, але це не був той сміх глузування, це був простий дружній сміх, якщо його можна так назвати.- в тебе не сходилося, через те що ти неправильно переписала умову. І не та формула, адже потрібен тангенс, а не косинус.Дивись ось тут.- він тикнув палець у листочок.

-Серйозно? Дуже дякуюю.- я похлопала в долоні від емоцій. Ця звичка у мене перейняла від Джоні. Він всього лиш засміявся та протягнув руку.

-Мене звати Ліам.-я назвала своє імя, а згодом додала.- Пробач, можна задати питання, але це може звучати безтактовно.- він кивнув даючи на це згоду.- Я просто тебе раніше тут не бачила.

-І це ти називаєш безтактовним, в той час коли я взяв без дозволу сів сюди і написав те завдання.- Ліам засміявся- Так, я не звідси. Я переїхав з Лос-Анджелеса.- Побачивши, мій розз'явлений рот, він продовжив:-моя мама недавно вийшла заміж вдруге і вони вирішили переїхати у спокійніше місце.

-Он як,- я кивнула,- вибач, я просто подумала, що ти..ну просто місце зустрічі наше..

-Ти правильно подумала. Знаю в Лос-Анджелесі краще, але мені вже краще,тому ось я тут.

-Ти ,мабуть,сумуєш за друзями. - його обличчя стало сумніше.

-Чесно кажучи ні, - він підняв на мене свої янтарні очі - у мене їх не було.- я просто мовчки взяла його руку та посміхнулася.

-Тепер є.- він засвітився від щастя, хоча я б не раділа якщо б мала такого друга як я.