Двері моєї душі

Глава 11

Серце хлопця забилося швидше, коли він побачи три машини які перегороджували їм дорогу. Він знав, що Габріель його знайде і витягне навіть з під землі, але наївність, яку він запозичив в Кейтлін, вірила.

- Чому ми зупинилися? - дівчина глянула на нього. Її чорне коротке волосся було сплутане, а щоки вологі від сліз.

-Мені потрібно вийти, будь тут. - він відкрив дверцятку машини.

-Що? Стій, це небезпечно. - але він не чув, принаймі робив вигляд, тому Кейтлін вийшла за ним. Так це безглуздо, він не той за кого себе видає, але вона його знає. Принаймі того кого він грав, знає. Хоче у це вірити. Він стояв і розмовляв з чоловіком в чорному кашеміровому пальті, та у костюмі. Чоловік глянув на Кейтлін та щось сказав посміхнувшись, Крістіан різко обернувся до неї. Він був злий, але намагався тримати себе в руках.

-Люба Кей, привіт, давно не бачилися.- чоловік в пальто ще ширше посміхався. Давно не бачилися? Хто це? Фари машини освічували його й Ітана, але тінь Ітана чи Крістіана, заступала його обличчя. Кейтлін намагалася вдивитися, і на свій страх та ризик підійшла ближче ставши біля Ітана. Дівчина побачила його лице і одразу ж у голові промайнули ріжучі спогади. Вона різко почала відходити назад, чоловік схопив її за запястя.

-Оо, бачу ти згадала мене.- вона почала вириватися, але він стискав ще сильніше.

-Відпусти,- цідячи крізь зуби дівчина прошипіла.

-Тато, відпусти її , вона не втече.- Ітан положив руку на плече чоловіка. Той одразу перевів погляд на нього, у цьому погляді була мякість і здивування.

-Тато?- Кейт з недорозуміням подивилася на хлопця, який продовжував пропалювати поглядом цього чоловіка. Вона відчула як його хватка ослабилася і він відпустив її руку.

- Пробач, Кейтлін, за нашу нетактовність. Ми ж не представилися. - він перевів погляд на неї.- Мене звати Габріель Флетчер. Це мій син Крістіан Флетчер, підозрюю він тобі представився. Я б тобі розказав більше про нас, але тобі не потрібно цього знати.

-Ви мене вб'єте?- дівчина спиталася як можна байдужіше, подавлюючи страх і дивлючись на червонимй вогник маяка, який височів близько 2км від них. Вона знала і так що кінець близький.