Дівчина тікає.
Дівчина біжить.
Їй давно вже не сімнадцять.
Хвороби не було. Вигадка. Як і хлопця з темними кучерями.
Нове життя. Новий берег, який омивався тою самою затокою. Нова країна, яка прилягала, до рідної. Інколи, стоючи на цьому березі, їй здавалося, що вона баче рідний. Вдивляючись вдалечінь, їй здавалося що вона баче його. І кожен раз тілом бігли сироти. Бо давно вже не любила. Давно вже спинилася.
Вона собі це твердила.
Тепла рука обняла її ззаду та потягнула назад до будинку.
Її щирий сміх розлився по берегу.
І не знав, чи блистять її очі від сміху, чи від думок минулого.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Двері моєї душі
RomanceКейтлін Харден - щира та наївна. Вона має все, чого тільки можна бажати, і вона вдячна життю за це і радіє кожному дню. Але один день змінив усі. Що відбувається насправді? Хто цей хлопець, котрий з'явився з нізвідки. Хто він? Порятунок чи кошмар...
