Двері моєї душі

Глава 3

- Нерухайся. - Мінді наносила тіні на мої повіки, а я ледь стримувалася, щоб не засміятися з Бейна, який розлігся на моєму ліжку.

- Бейн, що там за пакет?

- Кейт! Май терпіння. Та закрий нарешті очі, ще хвилинку.

- Навіщо ти це їй наносиш, їй і без того нормально. - смішок вирвався з мене, адже я уявила, який злий погляд кинула моя подруга.

- Виновниця вечірки повинна бути на висоті.

- Я не взую підбори.

- Ти хочеш її назад в лікарню відправити?- ми з иоїм другом почали сміятися.

- А ти чого смієшся, Кейт, він сказав, що ти не вмієш ходити. Я б обідилася.

- Але я не ти.

- Готово. - нарешті я розплющила очі, дівчина стояла та оцінювала мою роботу, а коли я потягнулася за дзеркальцем вона мене зупинила.

- Спочатку, візьми це. - бейн подав мені паперовий кульчок, який вмостився на моїх колінах.

- Попробуй тілки не надіти цього! - пригрозила мінді.

я зразу зрозуміла про що вони, та обняла їх, одночасно дякуючи.

усередині був білий коротенький топ та спідниця мятного кольру, яка наврядче прикриває пяту точку.

- Давай говори, я ж бачу, як ти скривилася.

- Я думала. що йду на вечірку, а не на трасу..- Бейн почав реготати, а мінді злосно його вдарила.

- Це дуже добре, що ти вже жартуєш, але інколи потрібно бути жіночною. На цього придурка не звертай уваги, він ще не тямить нічого.

- Ти ж знаєш, я не ношу обтягуючі речі.

- І даремно. У тебе гарна фігура. - вставив хлопець, а рижеволоска зітхнувши добавила, щоб я хоч щось з цього наділа. Якби ми не спорили, мені прийшлося взяти топ та чорні штани. Та нне все так швидко, вона заставила мене вернутися та накрутила моє чорне волосся у красиві локони. Запшикавши все лаком, та гордо сказала, що все готово.

О 7 вечора, ми почули сигнал з машини Дуайта.

- Пробач за це, і за те, що не заходили. Ти ж не думала, що ми забули про тебе? - Мінді обняла мене ще дужче. Сльози почали робити мокру доріжку.