Кейтлін біжить вперед. Ще трохи. Дерева закінчуються. Вона чує голос Ітана позаду, він щось кричить. Дівчина добігає, і різко зупиняється. Обрив. Ззаду захекані голоса. Ітан стоїть з амбалом, і Габріель, неспішучи, підходить до них. Чим ближче вони підходять, ти ближче вона підходить до краю.
- Кей, не будь дурненька. Висота велика, а дно скелясте. Впадеш і розібєшся насмерть. Чи варто ризикувати? Ти ж не спиталася, можливо я дозволю тобі навчатися чи усиновлю, Крістіана я усиновив.
-Я знаю, що ти зробиш зі мною. Тобі не потрібен такий тягар. Навіть якбим й був потрібен, я б не погодилася. – вона витягла пістолет зза поясу штанів. Амбал зразу направив на неї пістолет, а Ітан і Габріель підняли руки.
-Ну до того як ти вистрілиш у когось, якщо вистрелиш, до того як моя людина вистелить у тебе, то обирай у кого. У тебе широкий вибір.
Я плюнула на землю, і приставила пістолет до свого виска.
-Я не буду витрачати свою пулю на такий жалюгідний кусок плотті, як ви.
-Сміливо, але чи варто?- він почав по трохи підходити.
-Я так чи інакше помру.- вона притиснула сильніше дуло пістолета.- У мене рак.
Ітан і Габріель справді цього не знали, якби вони не слідкували за нею, вона не була їм аж так інтересна, окрім Ітана. Він слідкував, він догадувався, бачив що вона не відвідує школу, а замість неї ходить в лікарню. А зараз його пазл в голові почав складатися. Вона ніколи більше не плавала та не дозволяла торкатися до волосся.
-Люба, Кейтлін,-почав Габріель,-ми можемо тебе вилікувати.-Вона ж почала сміятися.
-Тому батько заклав мене. Він знав що я помру, але угода є угодою.
Вона відштовхнулася назад і нажала на курок.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Двері моєї душі
RomanceКейтлін Харден - щира та наївна. Вона має все, чого тільки можна бажати, і вона вдячна життю за це і радіє кожному дню. Але один день змінив усі. Що відбувається насправді? Хто цей хлопець, котрий з'явився з нізвідки. Хто він? Порятунок чи кошмар...
