Крістіан
10 вересня 2019 рік
- Дівчисько побило тебе? - я не міг зупинити свого сміху. - Чекай, то вона втекла, стрибнувши у воду?
Тоні ображено сидів збоку, на його лиці красувався синяк, від лампи. Що ще більше забавляло мене. А Джейден цілком спокійно відповідав на мої питання.
-Божевільна..Як вона змогла втекти від вас двох?
- Я її й не зупиняв. - я не сумнівався в цьому, навіть сподівався, що вона втече.
- Інтересненько. - закусивши нижню губу, я почав свої роздуми. -Де вона?
- В лікарні, вона не проснулася ще.
- Думаєш розкаже комусь? - спитав Тоні.
- Що побила амбала?- я почав заливатися сміхом. - Я про цевже потурбувався. Ти ж знаєш, поліція на нашому боці, тому вони їй просто не повірять. -Гаразд, хлопчаки, треба готуватися до школи. А і не забудьте прислати їй подарунок. То деревце, яке я просив замовити.
Ця думка мене так забавляла. Ніколи у ній не був, я навчався вдома. Габріель наняв найкращих вчителів, принаймі, так він казав. Як тільки мені стукнуло 18 років, він сказав мені їхати звідси.
Коли я пішов університет, на юриста, я не вчився та й на пари майже не ходив. У мене були свої розваги. Коли живеш в братстві, де постійні вечірки, тяжко щось робити. Хоча я б не сказав, що закинув навчання. Інколи навіть приходив на лекції. Як добре, що я його закінчив декілька місяців тому.
Так що,можна сказати, я наздожену пропущений етап у своєму житті.
***
Дівчина нікому не розказала. Тим то і на краще. За цей тиждень я зміг подружити з її другом - Джером. Це виявилося досить легко, так як він грав баскетбол, що було й мені інтересно.
Ніколи б не подумав, що мені повірять, що мені 18. Я думав, що виглядаю старшим.
Це навіть зачепило, мою самовдоволену душеньку.
За цей тиждень, я ні з ким не подружився. Звичайно, дівчата як побачили мене, почали вішатися. Але мені це було противно. Не думав, що скажу, але я скучаю за коледжом. Тут досить нудно. Різниця у віці замічається за спілкуванням, їх інтересує лиш популярність. Уроки такі нудні, все таки проходити те, що я знаю, виявилося неінтересним. Вчителі розказували монотонно, діти не були зацікавленні, навіть питання не задавали, хоча інколи проскакували.
Я не знав чи буде вона на вечірці, але коли дізнався що це в її честь, всі сумління зникли.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Двері моєї душі
RomanceКейтлін Харден - щира та наївна. Вона має все, чого тільки можна бажати, і вона вдячна життю за це і радіє кожному дню. Але один день змінив усі. Що відбувається насправді? Хто цей хлопець, котрий з'явився з нізвідки. Хто він? Порятунок чи кошмар...
