Я виросла в Київській області,після того здійснила свою дитячу мрію-поліція.Пропрацювавши 2 роки в поліції мене перевели в іншу сферу.Я повинна була бути охороною Збірної України з футболу.Я вважала це як каторгу,працювати в чоловічому колективі-не...
Я довго думала над цією ситуацією і вирішила...До кінця святкової вечері лишалося 10 хвилин,я прийнялася діяти.Я взяла телефон і побігла в столову. -ООО,Елі ,ти прийшла - Сказав Мудрик. -Так,я маю новину... -Розказуй. -Я подумала...і...я звільняюся...я не достойна бути вашою охороною... -Чекай,ти шуткуєш?! -Ні Зіна,це не жарти.Я йду писати звільнувальну.Я не змогла захистити тоді Шапаренка...і взагалі,що я можу зробити,як мені в перший же день сказали"та їй самі потрібна охорона".Коротіше,вітаю ваз з перемогою,бажаю удачі в наступних іграх.Була рада з вами попрацювати,ви чудові! Всі хлопці піднялися зза столу ,підійшли і міцно обійняли мене.Було так комфортно... -Ну все,досить,йду збирати речі,здавати зброю і писати звільнювальну. -Пам'ятай,ми завжди будемо раді тебе бачити на наших іграх! -Дякую,я це ціную.Мені час йти... Покинувши столову ,я пішла в свій номер.Сльози з'явилися на очах,але я не плакала,в голові була тільки слова батька "Ліночко,підіймайся,все добре,ти сильна,а сильні не плачуть!" Зайшовши в номер я прийнялася збирати свої речі.Склавши все я купила білет на літак ,але летіла я не в Київ...а в Львів...до тата...Я давно з ним перестала спілкуватися.Кожного дня тільки "Привіт;Як ти?;Як твоя робота?;" і все.В нього є нова сім'я ,дружина Неля і донька Вероніка.Дівчинці всього 5 років,але з нею і її мамою я чудово спілкуюся,Неля мені як подруга і ми при першому знайомстві зразу поладили з нею. Отже ,я зібрала речі і лягла спати.Я довго не могла заснути,думки заполонили мою голову.Я вирішила випити снодійне.Я зажди возила його з собою,тому я підійшла до валізи і дістала з маленької кишені снодійне.Випивши його я зразу заснула.
7:00 Я прокинулася , зробила ранкову рутину.Звечора я написала звільнювальну ,тому я переодягнулася і пішла на сніданок
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
На рахунок взуття я одягнула звичайні білі кросівки. Я перевірила звільнювальну і залишила її на столі в своєму номері,натомість взяла телефон і попрямувала на перший поверх. -Всім привіт!-сказала я і взявши їжу пройшла за стіл ,який поки що був вільним. Біля мене зразу сіли Влада з Сашком,Циганков,Шапаренко,Миколенко і Мудрик.Здається,компанія не міняється. -Привіт Елі,як ти...?-Запиталася Влада. -Все добре,дякую. -Ти остаточно вирішила звільнятися?Ти обдумала це рішення?-Мудрик увійшов в розмову. -Так.Зрозумійте,я не можу!Ви бачили ту ситуацію на матчі,і бачите Шапаренка ,якого прикрасили.Це я в цьому винна,тому змиріться... Ми далі продовжували розмоляти,хлопці запитували мій подальший план дій. -І що ти будеш робити дальше-Запитався Циганков,дожовуючи свою порцію -Зараз лечу в Львів,зустрінуся з батьком і його сім'єю,а потім...а потім буде що буде. -Тобто?Ти що будеш просто так сидіти?!-Сказав Шапаренко. -Звичайно ,що ні.Поїду в Єгипет,буду шукати собі Араба ,який буде мене обезпечувати і водити на матчі до вас) Бачили б ви тоді погляд Міши.Він просто «прожигав» мене ним.Тим часом всі заливалися сміхом. -Добре,мені вже час,можлмво ще зустрінемося) Я встала з-за столу і пішла до себе в кімнату і взяла звільнювальну.Я постукала в кімнату-кабінет,яка була підготовлена для Української Асоціації. -Доброго дня,можна? -Так Еліно,заходь. -Я звільняюся. -Добре,пиши звільнювальну. -Я вже)Ось-сказала я поставивши на стіл аркуш. -Мені дуже шкода,що ви покидаєте наш табір збірної,але це ваше рішення.Хай щастить! -Дякую вам. Я вийшла з кабінету і пішла в свій номер. Я пролежала на ліжку до вечора,навіть не обідала. Але я взяла себе в руки і вирішила піти в зал позайматися і побити грушу,тому я переодягнулася і пішла в зал.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Я увімкнула музику в навушниках і пішла працювати.Спочатку бігова доріжка,потім штанги ,а під кінець-боксерська груша. Я одягнула рукавиці і почала бити грушу.Незнаю на що я була зла ,але я почала дуже нервово бити грушу.Напевно це все через стрес.На тому матчі всі були нервові,але здається я перенервувала найбільше.Я загубилася в своїх думках,тому я просто била жорстоко грушу. Я не замітила ,як біля мене з'явився Міша -Тихо ,тихо,тихо ,Елі!Стій!Заспокійся.Чому ти така нервова? Сталося так,що незамітивши його я била грушу,але він старавшись мене заспокоїти теж отримав...
Велика частина вийшла,ну як вам?Чекаю коментарі і зірочки💓⭐️
