Я сприймала це як каторгу

Частина 14

-Це з Асоціації тебе турбують.Ми знаємо,що ти звільнилася по своєму бажанню,але в нас дещо сталося...
-Так,я слухаю,в чому справа?
-Охоронці.Вони тісно зв'язані з криміналом.Вони найняли того чоловіка який побив Миколу.Вони знали ,що після цього ти звільнишся.Зараз ти нам дуже потрібна!Ми зараз знаходимося в Києві,готуємося до наступних ігор.Тебе просить вся Асоціація,ти нам дуже потрібна..
-Я постараюся приїхати найближчим часом.
-Ти нас врятувала.Ми чекаємо тебе
-Дякую.
*звінок завершено*
-Боже...ну що,знову все по новій...Яке складне
життя...

~
У житті немає нічого складного. Це ми складні. Життя - проста річ, і в ній чим простіше, тим правильніше
~

Я встала з ліжка і переодягнулася

Потім я пішла в ванну і зробила всю рутину.
Потрібно було якось сказати батьку,про те,що я повертаюся до столиці вже сьогодні.
Так так,зразу після звінка з Асоціації я купила білет до Києва.
Сьогодні батько вдома,тому ми всі дружно будемо снідати разом.
-Всім доброго ранку)
-Доброго ранку ,донечко.
-Лінаа,привіт-Роні підбігла до мене і обійняла мене.
-Добрий ранок Лінусь-Сказала Неля
-Ліна,а ми сьогодні ввечері пограємо футбол на майданчику,що поруч?
-Я якраз хотіла поговорити...Давайте сядемо за стіл.
Неля подала млинці і я почала розмову.
-До мене зранку звонили з Асоціації..Сказали,що я їм потрібна.
-Тобто?Ліна,ти що повертаєшся?
-Так ,тату.Мені сказали,що все було підлаштовано і це зробили охоронці!Тому я дуже потрібна їм...
-Лін,ти впевнена?
-Так Нелю,на всі сто відсотків...Після сніданку піду складати речі.
-Ліна...а як же футбол..?
-Крихітко,я приїду ще...звичайно якщо я вам не надоїла)
-Ти що!Тобі тут завжди будуть раді!
-Дякую,люблю вас дуже...піду складати валізу.
Я піднялася з-за столу і пішла до кімнати складати валізу.Речей було багато,тому я склала все в дві валізи.
Склавши все я почула стукіт в кімнату.
-Так заходь)
-Привіт доню...
-О тату
-Я хотів поговорити про...маму.
-О ні,ні ,ні і ще раз ні!
-Еліно!
Тато ледь крикнув.Я трохи злякалася.Він ніколи не кричав на мене і не називав Еліною тим більше.Я завжди в нього була Ліна,Ліночка,Лінуся.
-Тату!Я не маленька!Коли я посадила того покидька,що вона мені сказала?! «Зґвалтува-то зґвалтував!Сама винна»А ти уявляєш як це боляче чути,від рідної мами?!
-Я розумію...але...вона ж твоя мама
-Хах..мама...яка винить мене в усьому,бо її любий Коля в тюрьмі.Та він її споював!В той вечір вони двоє були п'яними!А вона..по п'яні...ей ,що я буду казати...
-Що вона по п'яні?
-Забий тату,забий...
-Докажи!
-Вона дозволила йому мене трогати!Сказала ,що її дитина-його дитина!А він скористався цим!
-Доню...
Тато простягнув руки для обіймів і я в той ж момент сіла на ліжко біля нього.Сльози текли...я так сильно ще ніколи не плакала.І взагалі я плачу напевно 3 раз за своє свідоме життя.
-Вона до мене телефонувала ,коли я була в Франції...
-Ти взяла слухавку?
-Ні...
-Поїдь до неї,провідай...
-Добре тату...я поїду.
-На яку годину в тебе літак?
-На 16:00,до речі треба вже виходити.
-Я тебе підвезу,Ніка також хотіла поїхати.
-Добре,я тоді переодягнуся і спущуся на низ.
Тато вийшов з кімнати,а я переодягнулася і навела порядок з своїм лицем і волоссям

Волосся я зробила хвилястим

Отож,я взяла валізи і спустилася на перший поверх.
-Ну що,бувай Нелю,ще зустрінемося...
-Папа Лінуся,будь обережна,люблю тебе дуже.
Ми міцно-міцно обійнялися і я з татом і Вероні вийшли з будинку.Деколи мені здавалося,що Неля мені ближча ніж рідна мама...

~
У людини два життя, і друге починається тоді, коли ми розуміємо, що життя лише одне
~

Ми приїхали до аеропорту.
-Вероні,будь чемна моя дівчинко...-казала я обіймаючись з Роні.
-Не пропускай тренувань і не їж шкідливу їжу!Я приїду до тебе на матч в вересні,домовились?)
-Тааак!!Ти найкраща!!!Я тебе люблю.
-Я тебе також Роні.Слухайся маму і тата,добре?
Дівчинка чемно кивнула і взяла за руку тата.
-Тату...бувай...дякую за цей місяць разом.Люблю тебе дуже сильно.
-Доню,будь обережна.І поговори з мамою...благаю тебе.
-Я постараюся.Все мені час.
Ми обійнялися і я пішла всередину.Пройшовши весь контроль оголосили посадку на рейс.
Летіти було не довго,півтори години.
Половину шляху я слухала музику і читала книгу,але в один момент літак дуже застрісло і всі почали кричати...Останнє,що я пам'ятаю-це темнота...

Трішки інтриги)Я вирішила додавати цитати,думаю ,що так буде цікавіше.Як вам чатсина🥰?