Я сприймала це як каторгу

Частина 20

Від лиця Міши
Вже тиждень Елі в лікарні.Ми з Владою весь час біля неї.
-Вона вже тиждень в реанімації!Ми повинні відключити її від апарату життєзабезпечення...
-Що!?Лікарю!Будь ласка,ні...!
-Михайле,вона просто не виживе.Її стан дуже поганий,шансів немає.Сьогодні ввечері ми відключаємо її.
Лікар вийшов з палати,Влада плакала мені в плече.
-Міша!Ну ні !Треба щось зробити!
-Тихо,Владо,все буде добре!Заспокійся,ти чуєш мене?
-Я піду води поп'ю і заберу Єву...
-Допомога потрібна?
-Ні,залишайся з Елі...
Влада вийшла з палати.Я сів біля ліжка і взяв Елі за руку.
-Елі..ти така красива...буде важко з тобою прощатися...ти не заслуговуєш на це.
Я поцілував її руку,але я почув якийсь рух в моїй руці!Вона прокинулася!
-Елі...Лікаря швидко!!
-Що трапилося?!Вона прокинулась...?!Покиньте приміщення!
Я вибіг з палати.Влада прийшла з Євою.
-Що сталося?!Чому ти в коридорі?!
-Владо!Вона прокинулася!
Влада заплакала,але вже від радості
-Я знала!Я знала,що вона виживе,моя сильна дівчинка...

Всі події відбувалися дуже швидко.Нас вигнали з палати і почали оглядати Елі.Я сидів з Євою і дивився мультики,а Влада нервово бігала по коридору,чекаючи ,що скаже лікар.
І ось,довгоочікуваний момент.
-Три ребра зламано,струс мозку та зламана стопа.І ще...
-Що ще?!-казав скрикуючи я
-Амнезія...Вона не пам'ятає приблизно пів року...
-А є шанси на те,що вона згадає ці пів року?-В розмову влізла Влада.
-Маленькі,але дівчина сильна.Її стан був важкий,але вона справилася.Мені вже час.Ви можете зайти до неї.
Ми пішли в палату.Я знав,що вона нас просто незнає ,і ми будемо незнайомцями.
-Ви хто?!Що ви робите в моїй палаті?!
В відповідь мовчання.
-Я...мені сказали ,що в мере Амнезія...ви напевно близькі мені...?Розкажіть щось...
-Що ми можемо сказати...Понад два місяці тому ми познайомилися.Тебе направили працювати охороною в Збірній України.Там ми і познайомилися.Я Влада Зінченко.,це моя донька Єва
-А це...?
-А..я Міша,ми друзі)
-Красивий  ти,друг)

Покохавши свого ворога, деколи можна знайти друга.

-Продовжимо.Ми поїхали в Францію,на гру.там сталася неприємна ситуація...
(...)
Ми з Владою все розказали Елі.Був сміх,страх і сприйняття
-Боже,як все цікаво.Не вірю,що це моє життя...Завжди були якісь проблеми...А тут...ніби все налагодилося...але він вернувся і...
-Елі,все добре,його посадили на пожиттєве.Ти з усім справишся.МИ тобі допоможемо!-Влада
-Мені шкода..що я нічого не пам'ятаю,але ви найкращі.
Ми міцно обійнялися.Я повинен зробити все,щоб вона згадала !

Частина не велика,але все ж таки є)Зараз трохи почала займатися навчанням,тому частини можуть виходити не часто(