Я сприймала це як каторгу

Частина 19

Від лиця Елі
-Ну що,ти вже годин 5 тут сидиш.Що ,немає тебе хто захистити?Чи футболістам твоїм начхати на тебе?Хах
-Який же ти...мерзотний...
-Ну,щоб не було нудно,хлопці,давайте її чуть чуть прифарбуємо.
В кімнату ввійшли три чоловіка.
Вони почали мене бити ногами,битами,всім чим можливо.А я звалилася разом з стільчиком..Вони продовжували мене бити доки я не втратила свідомість.
-Залишайте поки ,що її.

Від лиця Влади
Міша прийшов з грошима.Він віддав їх мамі.
-Ось адреса.
-Не дай Бог,ця адреса буде не вірна,я тебе...
-Все все,Міш,поїхали швидше.
Ми розбіглися по машинам і поїхали за адресою.

Від лиця Міши
Я дуже переймався за Елі,вона стала мені така близька...Я закохався в неї з першого погляда.
По дорозі до місця ,яке вказала та жінка я викликав поліцію і швидку.
Закинутий будинок,в якому була Елі знаходився за поворотом.Перед тим поворотом зібралися всі ,поліція,швидка і вся компанія.Ми вирішили,що будемо далі йти пішки.
Ми йшли повз хащі.
-Тут поліція!-сказав вітчим.
-Стійте і не рухайтесь!
*постріл*
Поки поліція затримувала тих покидьків,я поьіг шукати по всіх кімнатах Елі.
Дім був великий,але закинутий.Я пробігся по всіх кімнатах на першому поверсі,але я не знайшов Елі.Я побіг на другий поверх,але...там теж її не було!
-Міша!Що там?
-Коля!Її немає!
-Тобто?!
-Я зараз пробіжуся ще по першому,можливо,я щось знайду.
Я побіг на перший поверх.І так!Я не подивився в одній кімнаті.Це єдина кімната в якій були двері.
-Елі,сонечко,хоч би ти була тут...
Я відкрив двері.Я пройшов в кімнату і побачив її...Моя дівчинка лежала прив'язана до стільчика...З її голови текла кров...Я побіг до неї і почав розв'язувати
-Елі,живи!Живи!!...Я тебе кохаю...

Неможливо любити, а потім нічого не відчувати. Або ти брехав тоді, або ти брешеш зараз.

Я розв'язав її і присів,поклавши її голову на мої коліна.
-Я знайшов її!Медиків  сюди!
Вона не дихає...її тіло було холодне...Я залишав короткі поцілунки на її лиці,в надії,що вона прокинеться...Але цього не сталося...На носилках її забрали в карету швидкої допомоги...
-Вона виживе?!-Я біг за медиками
-Шанси малі...ми постараємось щось зробити,але...
Швидка поспішила в лікарню,а ми всі стояли і дивилися в слід.
-Вона не виживе...

Ось така частина..:Трохи сумна,але продовженню бути!🙂