Частина 15

648 19 2
                                    

Я прокинулася в холодному поті.
Стюардеса в цей момент оголошувала про посадку
-Це був сон...
Приземлившись в Аеропорту «Бориспіль» я взяла свої валізи і сіла в таксі.
19:00
Я зайшла в квартиру.

Будинок не просто місце, де ти ночуєш. Це продовження твого я, яке живе власним життям.

Завтра зранку я повинна бути на 8 годину в штабі Збірної.
Отож,зайшовши в квартиру я пішла в душ.Я була дуже замучена тому зразу завалилася на ліжко.
5:00
-Прекрасний час ,щоб прокинутися.Сьогодні буде продуктивний день...
Я встала з ліжка і пішла в ванну.Зробивши рутину я зробла легкий макіяж і переодягнулася.
Волосся в мене від природи кучеряве.Колись я комплексувала на рахунок цього і випалювала своє волосся утюжком.Зараз мені навіть подобається ці завитки на моєму волоссі.

Зараз мені навіть подобається ці завитки на моєму волоссі

Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.

Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.

В мене залишалася ще година , тому я зробила собі на сніданок панкейки і сіла дивитися фільм «Пурпурові серця»

Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.

В мене залишалася ще година , тому я зробила собі на сніданок панкейки і сіла дивитися фільм «Пурпурові серця»

-Не йди ось так!Пробач мені!Не кожен чоловік поганець,якому не можна довіряти!
-Справді,Люку?А ти хто?
-Я той , хто поруч коли потрібно
-Ти мені не потрібен!

Серіал цікавий,але час їхати до штабу.Я вийшла з квартири взявши сумку ,телефон і ключі.На дворі вже чекала моя крихітка,моя машина.Більше місяця я  не їздила на ній.Що ж,сьогодні час поганяти.
Я сіла в авто і поїхала.На спідометрі було 150.Я швидко доїхала до штабу.Я не хотіла ,щоб хтось мене бачив,тому я швидко пішла в кабінет до Павелка.Так так,саме до нього.Він зотів провести розмову саме зі мною .
Стук в двері.
-Заходьте!
-Доброго дня.
-Привіт Еліно,радий тебе бачити.
-Дякую,взаємно.
-Тобі все сказали по телефону ,тому твоя форма і все необхідне приладдя вже чекає тебе в кабінеті 310.Хай щастить!
-Дуже дякуб вам.Хорошо дня.
Я вийшла з кабінету і попрямувала до вказаного приміщення.
Зайшовши я побачила форму і зброю,які стояли на столі.Переодягнувшись я пішла до машини залишити свою одежу і пішла на поле,де проходило тренування.
Найважчий момент.Як всі відреагують.
Я зайшла.
-Привіт найкращим футболістам з України!-крикнула я і розвели руками.
-ООООООООО-почувся крик хлопців.
В ту ж мить вони підбігли до мене.
-Тобто,ти знову працюєш з нами?-Миколенко
-Ну виходить ,що так)
-На честь цього треба потусити
-Шапаренко,ти лиш шукаєш нагоду,щоб потусити)
-А що?Нічого особливого.
-Добре,йдіть на тренування.Пізніше обговоримо)

Ось і нова частина)Як вам?

Я сприймала це як каторгуWhere stories live. Discover now