Я прокинулася в холодному поті.
Стюардеса в цей момент оголошувала про посадку
-Це був сон...
Приземлившись в Аеропорту «Бориспіль» я взяла свої валізи і сіла в таксі.
19:00
Я зайшла в квартиру.Будинок не просто місце, де ти ночуєш. Це продовження твого я, яке живе власним життям.
Завтра зранку я повинна бути на 8 годину в штабі Збірної.
Отож,зайшовши в квартиру я пішла в душ.Я була дуже замучена тому зразу завалилася на ліжко.
5:00
-Прекрасний час ,щоб прокинутися.Сьогодні буде продуктивний день...
Я встала з ліжка і пішла в ванну.Зробивши рутину я зробла легкий макіяж і переодягнулася.
Волосся в мене від природи кучеряве.Колись я комплексувала на рахунок цього і випалювала своє волосся утюжком.Зараз мені навіть подобається ці завитки на моєму волоссі.В мене залишалася ще година , тому я зробила собі на сніданок панкейки і сіла дивитися фільм «Пурпурові серця»
-Не йди ось так!Пробач мені!Не кожен чоловік поганець,якому не можна довіряти!
-Справді,Люку?А ти хто?
-Я той , хто поруч коли потрібно
-Ти мені не потрібен!Серіал цікавий,але час їхати до штабу.Я вийшла з квартири взявши сумку ,телефон і ключі.На дворі вже чекала моя крихітка,моя машина.Більше місяця я не їздила на ній.Що ж,сьогодні час поганяти.
Я сіла в авто і поїхала.На спідометрі було 150.Я швидко доїхала до штабу.Я не хотіла ,щоб хтось мене бачив,тому я швидко пішла в кабінет до Павелка.Так так,саме до нього.Він зотів провести розмову саме зі мною .
Стук в двері.
-Заходьте!
-Доброго дня.
-Привіт Еліно,радий тебе бачити.
-Дякую,взаємно.
-Тобі все сказали по телефону ,тому твоя форма і все необхідне приладдя вже чекає тебе в кабінеті 310.Хай щастить!
-Дуже дякуб вам.Хорошо дня.
Я вийшла з кабінету і попрямувала до вказаного приміщення.
Зайшовши я побачила форму і зброю,які стояли на столі.Переодягнувшись я пішла до машини залишити свою одежу і пішла на поле,де проходило тренування.
Найважчий момент.Як всі відреагують.
Я зайшла.
-Привіт найкращим футболістам з України!-крикнула я і розвели руками.
-ООООООООО-почувся крик хлопців.
В ту ж мить вони підбігли до мене.
-Тобто,ти знову працюєш з нами?-Миколенко
-Ну виходить ,що так)
-На честь цього треба потусити
-Шапаренко,ти лиш шукаєш нагоду,щоб потусити)
-А що?Нічого особливого.
-Добре,йдіть на тренування.Пізніше обговоримо)Ось і нова частина)Як вам?
ВИ ЧИТАЄТЕ
Я сприймала це як каторгу
ФанфікиЯ виросла в Київській області,після того здійснила свою дитячу мрію-поліція.Пропрацювавши 2 роки в поліції мене перевели в іншу сферу.Я повинна була бути охороною Збірної України з футболу.Я вважала це як каторгу,працювати в чоловічому колективі-не...