На шляху до твого серця

Розділ 31

Амелія

Минали дні.

І з кожним днем наші стосунки з Даніелем погіршувалися.

Що більше Федеріко знаходився поблизу мене, тим більше ревнощів я бачила в очах свого хлопця. Це починало набридати і призводило до сварок.

Зрештою, моє спілкування з Федеріко припинилося.

— Амеліє, — звернувся до мене Джейк. — Піди пообідай.

— Не хочу. Йди ти, я працюватиму.

Джейк недовірливо поглянув на мене, але зрештою мовчки пішов. Я в цей час переглядала білети на літак додому, адже скоро потрібно туди повертатися.

— Амеліє, — я підіймаю погляд і бачу, що переді мною стоїть Федеріко.

— Будь ласка, йди.

— Ні. Не піду. Чому ти вже вкотре пропускаєш обід?

— Це не твоя справа.

— Ні, це моя справа. Як менеджер я маю піклуватися про працівників. Ти погано харчуєшся і це може негативно вплинути на твоє здоров'я, а також на роботу. Даніель хіба цього не помітив?

— Це не Ваша справа, пане Кастро. Знайдіть іншу людину для читання нотацій.

Він розлючено дивиться на мене, але різко відходить від стійки, коли сходами спускається Даніель.

— Якого біса ти тут знову вештаєшся?

— Даніель, припини. Він вже йде, — кажу я, йдучи до хлопця.

— Ні, я не піду, — відповідає Федеріко. — Якщо ти не піклуєшся про свою дівчину, то це зроблю я.

— Федеріко, замовкни! — кричу я, кладучи руки на груди Даніеля.

Це, звичайно, не зупинить його, але дасть змогу мені трішки заспокоїти хлопця і передбачити якусь витівку.

— Про що ти, в біса, говориш? — шипить від люті хлопець.

— Про те, що бачу, на відміну від тебе.

Я не встигаю зреагувати і втримати Даніеля. Він швидко підходить до Федеріко і вдаряє його по обличчю.

— Даніель!

Підбігаю до нього і відштовхую від Федеріко.

— Ще одне слово, покидьку, і я тебе викину звідси! Тебе жоден готель не то що в місті, а й в країні не візьме!