Вислизаю з обіймів Даніеля та йду до кухні. Ця розмова не зможе відбутися, якщо я не заспокою себе хоча б маленькою порцією алкоголю.
Починаю шукати келихи для вина, але Даніель, здається, розуміє, що я хочу зробити, тому відводить мене до барної стійки, допомагає сісти, тримаючи за плечі, і сам витягує келихи. Хлопець також бере пляшку з вином і кладе переді мною, наповнюючи келих алкоголем. Він заповнює напоєм трішки більше половини обидва келихи і кладе пляшку на місце.
— Це все, що я тобі дозволю випити. Ця розмова має пройти в тверезому стані, а не так, як ти хотіла минулого разу.
Я сумно посміхаюся йому і дякую. Даніель сідає навпроти і уважно дивиться на мене. Я беру келих, роблю маленький ковток, і кладу його назад, на поверхню стійки, утримуючи двома руками. Починаю думати з чого ж почати. Відчуваю, як трусяться мої руки, тому підіймаю долоню і дивлюся на неї. Чоловіча рука накриває її і обіймає своїм теплом.
— Я з тобою, дівчинко, — тихо промовляє хлопець. — Якщо ти досі не готова, то не варто цього робити.
— Я готова, — відповідаю одразу ж, без всіляких вагань.
Важко видихаю повітря з легень і знову прокручую думки в голові. Сильніше стискаю руку Даніеля і опускаю очі до келиха.
Рік тому*
— Амеліє, поквапся! Фестиваль зараз почнуть без тебе! — злісно прокричала однокурсниця по той бік лінії, після чого завершила виклик.
Минулої весни моє життя було зовсім іншим, так само як і я. Повна безтурботність. Тоді я тільки-но закінчила навчання в університеті і шукала роботу.
На вулиці був другий день липня. День народження моєї подруги Христі, яка зараз знаходилася в Україні. Через іспити в мене не вийшло приїхати до неї вчасно, тому ми домовилися, що я приїду в перші вихідні після іспитів, тобто за два дні, і ми відсвяткуємо в нашій компанії друзів ії двадцять п'ятий день народження.
Сьогодні мене запросили одногрупники на фестиваль, де будуть виступати співаки та групи, більшість з яких я не знала, але все таки краще провести вечір з ними, ніж в квартирі, і плакати, бо студентське життя закінчилося.
Добігши туди, я хутко знайшла всіх і вже за декілька хвилин почали виступати перші групи. Час близився до сьомої години вечора.
ВИ ЧИТАЄТЕ
На шляху до твого серця
RomanceКохання - це не тільки букети квітів, сотні подарунків, та фотографії в пінтерест. Кохання - це довіра, допомога та вміння слухати. Ховаючи всередині себе минуле, я забуваю, що таке почуття. Протягом року останніми силами тримаюся за найкращі миті ж...
