На шляху до твого серця

Розділ 14

Я хутко пішла до ванної кімнати, аби заспокоїти шалений стукіт свого серця. Початок літа видався дуже спекотним, тому я збираю волосся у дульку і вмиваюся холодною водою.

Чому Даніель постійно змушує мене так почуватися? 

За декілька хвилин повертаюся до кухні, де хлопець уже відносить нарізані фрукти та овочі надвір. Він жестом кличе мене за ним і я, не поспішаючи, йду. Дівчата сидять за столом, Адам та Ноєль дуркують, а Маркус смажить м'ясо. Даніель кладе все на стіл і повертається до мене.

— Все гаразд?

Підіймаю на нього погляд, а потім знову хутко кидаю свій погляд в бік хлопців, які зняли футболки. Для мене це досить незвично, тому що я зазвичай не бачу напівоголених чоловіків, не враховуючи мого старшого брата, який любить позасмагати на сонечку, коли ми їдемо на природу.

— Агов, бовдури, — звернувся до них Даніель, прослідкувавши за моїм поглядом. — Вдягніться. Тут вам не вдома ходити. На вас люди дивляться.

— Ден, не будь таким серйозним, — каже йому Маркус. — Вони просто відпочивають.

— Але ж...

— Все гаразд, Даніель, — тихо кажу я.

Він знову дивиться на мене, згори донизу, і стурбовано зазирає в мої очі.

— Впевнена? — запитує.

— Так.

— Агов, Амеліє! — кричить Карін, йдучи з Ерікою до будинку. — Ми в басейн. Ти з нами?

— На жаль, ні, — відповідаю я. — Я не взяла з собою купальника.

— Даніель, ти що, не казав їй, що тут є басейн? — хмуро запитує Карін.

— Помилився. З ким не буває, — посміхається Даніель.

— Ходімо, Амеліє, я тобі щось підберу зі свого гардеробу.

Карін хапає мене за руку перш ніж я встигаю хоч щось сказати. Даніель посміхнувся і пішов до Маркуса, залишивши мене у «надійних», як він напевно думав, руках.

— Ми підберемо тобі щось таке, щоб у Даніеля відпали очі, — посміхається Карін, коли ми заходимо до їхньої з Адамом спальні.

Я всілася на ліжко, доки Карін перебирала свої купальники. Вона кинула в мене білий та червоний купальники, наказавши приміряти їх.

Ліниво піднявшись з ліжка, прямую до ванної кімнати і вдягаю перший, білий. Це був купальник «Монокіні», ліф та плавки якого з'єднувалися на животі тонкою смужкою тканини. До нього ще була біла, майже прозора, накидка до колін, яка мене ще більше непокоїла, ніж сам купальник, тому я її не вдягнула.