На шляху до твого серця

Розділ 39

Амелія

Ми з Даніелем знаходимося біля туалетів, адже мені потрібно було вмитися, щоб прийти до тями.

Я досі не можу в це повірити.

Як він тут опинився?

— Все гаразд? — запитує він, тримаючи в руках моє волосся.

— Так, — відповідаю майже пошепки.

— Амеліє! — чую голос Руслана і обертаюся на звук.

Можливо, хоч він мені пояснить у чому тут справа.

Руслан відчиняє двері і полегшено зітхає, бачучи мене в цілком нормальному стані.

Для мене це теж дивно, що я ще не заплакала.

— Ти в нормі? — запитує друг.

Я киваю.

— Чому Андрій тут?

— Я не знав, Амеліє, що він тут буде. Анна сказала, що це її хороший знайомий.

— Хороший? — з якимось нервовим смішком перепитую я.

— Я хотів прямо там натовкти йому пику. Серйозно. Але мене стримало те, що я не хотів псувати Анні вечір.

— Не варто заради мене цього робити. Я впораюсь.

Руслан йде, залишаючи нас з Даніелем.

— Може поїдемо до готелю?

— Ні. Я не залишу весілля мого найкращого друга через якогось виродка, — відповідаю, витираючи руки серветками.

— Руслан зрозуміє, Амеліє. Я не впевнений, що тобі варто залишатись.

— Все буде гаразд. Ходімо.

Даніель

Ми повернулися разом з Амелією до зали, де деякі гості вже їхали додому. Більшість сиділа за столом, і тільки дехто з молоді досі танцював під треки діджея.

Амелія та я пішли до столу. Я намагався бути весь час поруч, щоб цей покидьок точно не зміг до неї підійти.

Один вечір.

І все буде, як раніше.