На шляху до твого серця

Розділ 29

Амелія

Наступного дня мене знову чекав робочий день. Прийшовши до готелю, я наткнулася на Маркуса.

— Маркусе! — кричу через всю роздягальну і хлопець обертається. — Можемо поговорити?

— Немає про що, Амеліє. Йди працюй.

Він зачиняє за собою двері і залишає мене з десятками запитань.

Чи оговтається він колись від новини про Нікі?

Шкодує він про те, що розповів всьому готелю про нас із Даніелем?

Навіть не уявляю, як йому зараз.

Сьогоднішня зміна випала з Джейком. Він надто мовчазний, тому ми навіть не розмовляли. Здавалося, що хлопець просто сторониться мене. А під час обідньої перерви мені пощастило зустріти Мію.

— Привіт, — посміхаюся подрузі і отримую її посмішку у відповідь. — Я думала, що ти збираєшся їхати.

— Все не так просто. Потрібно закінчити деякі справи тут, а потім можу поїхати.

— Ти не передумала? — сумно запитую, сідаючи на наше звичайне місце.

— Ні, — зітхаючи, відповідає Мія. — Так буде краще.

— Для кого? Для тебе? Нікі? Чи, можливо, для Маркуса?

Мія підіймає свій погляд і бачить Маркуса, який стояв на іншому кінці кухні. Він про щось розмовляв з офіціантами та кухарями, після чого всі засміялися.

Мія знову звернула увагу на мене і зітхнула.

— Для всіх, — нарешті відповіла дівчина. — Маркус не той, хто потрібен мені та Ніколасу.

На кухню заходить Федеріко і вітається з усіма. Потім він помічає мене, посміхається і йде в наш бік.

— Чого б це царство йшло до нас? — запитує Мія, уважно дивлячись на менеджера і разом з цим кладучи до рота шматок огірка.

Я мовчу, звертаючи свою увагу на Федеріко.

— Привіт, — промовляє хлопець. — І смачного.

— Дякую, — відповідаю.

— Ви, якщо не помиляюся, Мія Річчі, так?

— Так, — відповідає дівчина. — Ви друзі? — запитує вона, дивлячись на мене.

— На шляху до цього, — відповідає замість мене Федеріко. — Цю красу, на жаль, вже забрав собі Даніель, тому я можу сподіватися тільки на дружбу. До речі, хотів влаштувати щось на кшталт посиденьок. Прийдете, дівчата?