На шляху до твого серця

Розділ 28

Амелія

Минуло ще дві години з того часу, як я вже була за стійкою після розмови з Федеріко. Від Даніеля досі не було жодної вісточки.

— Амелія, йди пообідай, — каже Крістоф, вимикаючи свій смартфон.

Сьогодні він, на диво, часто туди дивиться.

— Я поки що не хочу їсти. Можеш йти першим.

— Гаразд.

Він кладе телефон до кишені і знімає піджак.

— Що у тебе там? — киваю в бік кишені.

— Пам'ятаєш, я розповідав тобі про Астрід? — я киваю і він видихає повітря з легень. — Я в повному лайні. Не можу припинити думати про неї з того часу, як повернувся з відпустки.

Я посміхаюся і хочу щось сказати, але він перебиває мене:

— Не кажи нічого, бо я знаю, що ти хочеш сказати. Так, в мене є до неї почуття.

— То в чому справа? Зателефонуй їй.

— У мене немає її номеру. Ми видалили, коли бачилися востаннє.

— Хочеш сказати, що ти не запам'ятав його?

— Пам'ятаю кожну цифру, тому що навмисне вивчив в ніч перед від'їздом. Але я нічого не можу вдіяти з цим. Ми домовилися не заводити стосунків. Це був звичайний роман.

Крістоф йде обідати, залишаючи мене на самоті. У нього дуже сумний вигляд. Я ніколи не бачила його таким. Певно, Астрід дуже запала йому в серце.

Мій телефон починає дзвонити, що відволікає мене від думок про Крістофа та Астрід, і я швидко беру його до рук.

— Даніель?

— Привіт, — відповідає хлопець. — Вибач, що так довго не телефонував.

— Все гаразд?

— Так, — якось не впевнено і протягнуто відповідає він.

— Даніель? — хмуро промовляю.

— Я потрапив у невеличку ДТП, — якось винно відповідає хлопець. — Але не хвилюйся. Зі мною все гаразд.

— А Лара?

— Лару оглянув лікар і я відвіз її додому. Вона, як виявилося, вагітна від того покидька і перебуває в шоці.

— Вона не знала?

— Навіть не підозрювала.

— Мені так шкода її...