На шляху до твого серця

Розділ 38

Амелія

Прокинувшись вранці, я помітила, що Даніель ще спить, тому не стала його будити і пішла до кухні, де сиділа бабуся та мої батьки.

— Доброго ранку, Амеліє, —посміхнулася мама. — Даніель ще спить?

— Доброго ранку. Так.

— Можеш нам допомогти зі сніданком? Ми хочемо поснідати в альтанці.

— Так, звичайно.

Я допомагаю мамі завершити готувати сніданок, а потім, коли вони відносять все до альтанки, йду будити Даніеля. Сніданок краще їсти, коли він ще теплий.

Заходжу до кімнати і бачу, що він досі лежить в ліжку. Я підходжу до нього і сідаю поруч, забираючи пасма волосся з його чола.

— Даніель, — шепочу, торкаючись його плеча. — Даніель, прокидайся.

Він надто різко встає, тягне мене за руку і я опиняюся під ним. Його руки знаходяться по обидва боки від моєї голови. Його коліно опиняється між моїми ногами. Він важко і злякано дихає, але, побачивши мене, починає заспокоюватися.

— Пробач... — промовляє. — Я не хотів тебе налякати. Мені снився кошмар і я...

Він мовчить, після чого лягає на мене і ховає своє обличчя біля моєї шиї, легко лоскочучи її своїм диханням та неголеною борідкою.

— Даніель?

Він мовчить, обіймаючи мене, і зітхає.

— Дай мені дві хвилинки. Просто побудь тут. Зі мною.

Я обіймаю його і відчуваю, як його обійми стають міцніше, а шкіра на моїй шиї стає вологою.

Господи, він плаче?

— Дань?

Я хочу поглянути на нього, але він лише міцніше притискається до мене.

— Я не хочу, щоб ти це бачила. Будь ласка. Давай просто обійматись, без зайвих слів.

Що з ним коїться?

Йому боляче?

Невже кошмар так сильно вплинув на нього?

Ми деякий час мовчимо. Просто лежимо в теплих обіймах, думаючи про своє. З часом Даніель заспокоюється і встає з ліжка, подаючи мені руку.

— Дякую, — тільки це промовляє хлопець, перш ніж піти в душ.

Я не запитую нічого. Це почекає.