На шляху до твого серця

Розділ 4

Амелія

Наступного дня, рано вранці, я знову пішла на роботу. У Крістофа сьогодні вихідний, тому мені доведеться працювати з якимось незнайомим мені портьє.

Швидко переодягаюсь в робочу форму та йду до робочого місця. Там на мене вже чекає дівчина, яка напевно і є моєю напарницею на сьогодні. У неї чорне коротке волосся, зелені очі, ластовиння на носі та щоках, струнка фігура та не дуже високий зріст.

—Привіт, — промовляю я.

Дівчина повертає обличчя в мій бік і якось підозріло розглядає. Мені одразу ж це не сподобалось. Було в ній щось... непривітне. Таке, що одразу змусило мене бути обережною і підготуватися до чогось поганого.

— Катрін, — каже дівчина і відвертається.

Що ж, це напевно її ім'я.

— Амелія, — відповідаю.

— Знаю. Чула вже про тебе.

Досить різким голосом вона мені відповідає. Я не знаю, в чому причина такої поведінки, але все ж таки було б добре підтримувати нормальні стосунки з нею, якщо хочу нормально працювати і не шукати собі ворогів.

Включно до обіду ми не розмовляли. Я бачила, як Катрін кидала на мене якісь підозрілі погляди і дуже пильно роздивлялась мене. Я не намагалась дізнатись причину чи зав'язати розмову, тому що мені це здавалось не потрібним.

— Можеш піти пообідати, — каже мені вона.

— Добре. Я швидко, — відповідаю їй та йду до ліфту.

Можливо, їй важко знайомитись з людьми? Так, певне в цьому і є причина.

— Амі!

В кухні помічаю Мію, тому з посмішкою на обличчі прямую до неї. Вона вже взяла нам двом обід, тому я одразу ж сідаю за стіл.

— Я знала, що ти перша прийдеш обідати.

— Справді?

— Звісно. Катрін в деяких ситуаціях дуже передбачувана.

— Вона дуже дивно поводиться. Я б сказала, що навіть недружелюбно.

— Так. Катрін така майже з усіма. Вона неймовірно підступна і жорстока, але поруч із керівництвом одразу ж стає білою та пухнастою.

— Чому майже з усіма?

— Тому що поруч з Філцом вона себе так не поводить.