Брехня задля порятунку

XX глава

Наступного дня, князівство облетіла радісна та довгоочікувана новина.  Елая нарешті готова володарювати не одна. Багато жителів були здивовані таким рішенням. Однак їх не збентежив такий поспішний вибір княжни, адже вони довго чекали на цей день. Вони полюбили Холовцева , тому не були проти, щоб саме він став князем.

Давидов стояв біля Данила і чекав на урочистий вихід княжни. Вони обидва були одягнені ошатно. Волосся Данило трохи потемніло і стало коротшим з того дня як він тут знаходився. Костюм відрізнявся від інших, світло зеленим кольором. Ніколас був запрошений на церемонію, проте він запізнився. І загалом його вигляд був не дуже.

- Данило, ти точно подумав? Адже це важливе рішення?

- Звісно.  Я знаю, на що я йду.  Чесно сказати, Олександре... я все ладен зробити заради неї.

- Ось цього я й боявся.

- Перестань.» Леґенько стукнув у бік свого товариша.

- Ти й справді дуже змінився.

- Тобто? Я все такий же.

- Ти став дорослішим,  я б так сказав. Не знаю,  як це, проте від наївного личика нічого не зосталось." Данило хотів було щось сказати, проте в приміщенні згасло світло. Лише потихеньку почали займатися один за одним полум'я на свічках, створюючи тим самим атмосферу прекрасного, чогось незвіданого. На балконі грав оркестр з арф і флейт.  Музикантами були самі німфи та феї.  Крізь завісу вкритою росою, виходила Елая.  Та настільки її краса прекрасна, що місячне світло було подібне до її шкіри, а очі ті зірочками виблискували з-під густих вій. Кожен міг помітити легкість у її кроці.  Посмішка, котра нагадувала промінь сонця в холодній зимі. За руку її вів Аргос.  Він був не гірший, адже очі його завжди могли всіх заспокоїти. Біля сувоя і корони під склом стояв ельф із роду дормінів.  Пройшовши до нього, Аргос зняв з Елаї корону і відійшов трохи вбік.  Данило ніжно торкнувся її руки дивлячись у вічі.

- Сьогодні княжна Крафоса, Елая, дочка Аврен і Етропії, дає клятву перед Всесвітом, що готова взяти собі в напарника Холовцева Данила Павловича.  Тим самим головний помічник, а й нині князь Данило обіцяє і клянеться у вірності, у підтримці нашої княжни , навіть якщо усі стануть проти неї.  Прошу покласти руки на корони Крафосу." Елая і Данило зробили все що їм говорили і врешті-решт на них одягли корони. Гості встали зі своїх місць і чекали поки пройдуть молоді.  Дарсель тим часом пішов до Аргоса.