Брехня задля порятунку

XXXIII глава

Йдучи коридорами, Аргос помітив, що ніде не висять картини. Він навіть не побачив королівського портрета. Діставши своє дзеркальце, Еріка вихопила його з рук і розбила. Вона пояснила, це тим, що дзеркало в їхньому народі це зло. Їдальня була великою, у ній стояло багато дерев'яних столів. Посадивши всіх за стіл, Еріка поцікавилася у брата, чому він все ще неодружений. Аргос відклав келих з водою і ніяково усміхнувся.

- А з якою метою цікавимося?

- А як же. Я твоя сестра, хвилююсь. Хоча постривай, я знаю." Еріка піднесла носовичок до рота і якось хитро дивилася.

- Ти один, бо того кого ти кохаєш, не розуміє цього. І взагалі це було б дивно. " У залі повисла тиша, що аж Аргос поперхнувся від такої заяви. Дарсель вирішив заперечити, проте принц Крафоса зупинив його.

- Я не знаю з чого ти таке собі уявила. Нікого я не кохаю як жінку або чоловіка. Твої фантазії хворі. До того ж, я сам давав клятву.

- Кому?

- А ти не пам'ятаєш?" Аргос підвівся з-за столу, поправляючи стілець за собою. Еріка заперечливо похитала головою, а потім припустила, що він клявся Аврен. Аргос від цих слів натягнув посмішку, він ступив ближче до них. У його руці з'явився лук.

- Чия ж ти підробка?

- Аргосе, що ви кажете? "здивовано запитав його Домус, дістаючи меч. Його маленькі очі виглядали зляканими.

- Живеш уже скільки, а навіть не побачив, що це не Еріка.

– Що? Це абсурд" Проте Аргос ігнорував його. Він наступав на сестру, наближаючись все ближче.

- Куди ти діла, Еріку? Моя сестра, любила картини це раз, і два, вона ніколи не питала про мою самотність, тому що я присягався їй, начебто тебе, що залишусь один. Один, бо не вбачаю сенсу, переживати, кохати й розчаровуватися. Адже в мене не було в дитинстві справжнього прикладу любові.

- Невже? Що ж ти трохи запізнився до порятунку останньої своєї родички." Вона скинула свій образ і вкрилася синіми нитками, тепер стало видно, що це була Еріда. Вся у своєму образі і з очима Еріки. Вона повісила на шию свій атрибут і засміялася. Домус від жаху який його спіткав, поспішив направити на неї меч, як одержав його миттєво назад. Тоді ж Аргос встиг вистрілити, стріла застрягла в ланцюзі її аксесуара. Всі, хто були тут, втекли, залишивши все на столах. Дарсель підбіг до Домуса, оглядаючи рану. Аргос узяв лук і зачепив за собою тарілку.

- Ти чудовисько, Ерідо

- А ви випадково не родичі з Елаєю?

- Навіщо ти вбила Еріку?

- Ти ж все одно хотів це зробити. Тож вважай я полегшила тобі роботу.

- Мовчи, якщо не знаєш що я хотів робити" У цей час вовк вийшов з-під її плаща і виплюнув сімейний кулон Кревських. Губи Аргоса затремтіли, він потягнувся до стріл. Їм керувала злість, але не розум на даний момент. Богиня хаосу використовувала обман тіла, й розвдоювалась, як тільки потрапляла стріла у неї. Вона розпалювала агресію у Аргоса, говорячи про всі його недоліки, але він не звертав на це уваги, йому неприємна була Еріда, бо та прийшла з жорстокістю до нього.

- Я хочу зробити світ кращим.

- Могла б продовжувати робити його в тартарі." Аргос скочив на стіл і натягнув тятиву, відпустивши її. Однак Еріда зникла, то була її копія, не вона справжня. Він уже почав бути думати, що справжньої зовсім немає в цій кімнаті.

- Маю визнати, що ти добре вмієш обманювати. Я навіть спочатку повірив у твою брехню.

- Прийму це як за комплімент." Еріда охопила його залізними ланцюгами. Аргос порвав їх і накинувся на неї. Дарсель кинув Домуса, замахнувшись на богиню клинком. Однак зброя пройшла крізь неї не зачепивши нічого, ніби крізь привида.

- Дарселю, бери Домуса і веди до лікаря, якнайшвидше. Еріда залишиться зі мною." Ця їдальня стояла напів-розваленою. Навколо перевернуті столи, лише штори ще висіли.

- Ти схибила з картинами найбільше. Оскільки Еріці властиво ходити в них. Вона любила мистецтво. І ти боялася, що хтось помітить це. Колись Аврен для цього попросила у Ентропії дати силу Еріці щоб проникати в полотна. Бути, жити , ходити. Навіть якщо мертва...

- Що ж вона жива, але по-своєму.

- Що ти маєш на увазі?

- Скоро й Елая такою стане. " В цей час стріла Аргоса проникла в серце вовка. Він не встиг ухилитися від неї і сильно заскочив. Еріда кинулася до нього, боячись доторкнутися.

- Добре хоч тварюка твоя не ілюзія

- Цього не може бути... як таке могло статися?

- Думаю зрозумієш сама" її очі знову стали зірками, пекучими і сліпучими. А волосся від злості електризувалися, її шкіра вкрилася плямами, які незабаром зникли. Аргос кинув свою зброю, підходячи до неї. Вовк випаровувався, як вода на сонці.

- Що ж тепер ти побачиш сам муки Елаї. І сьогодні ж." Вона змахнула плащем від чого все вкрилося мороком. У кімнаті не залишилося нікого. Лише звук скрипучих вікон лунав по всьому вимерлому палацу.