Брехня задля порятунку

XXIII глава

У кімнаті відчувся запах тютюну. Олександр курив люльку, випускав з неї закручену пару, а потім залишив це і повернувся до розмови.

- Не знаю, може це вже як сімейні сварки у вас. Та тим більше при Елаї ми хоч зажили як люди! Бали, бенкети, солодощі заморські, точніше засвітні.» Данило стукнув кулаком по стіні і потягнувся до волосся, наче в них якась опора.

- Перестань! Я не хочу її більше бачити і чути. Ти хоч знаєш, що вона робить? Елая... Ти знаєш куди діваються ті люди, які потрапляють сюди?

- Ні, та й мені вже не цікаво.

- І тебе вже зачарувала" Показав Данил на нього рукою, на що Олександр опустив її і підійшов до нього в щільну. Він поглянув у око друга й безутішно знизав плечима.

- Ти й зовсім здурів, Данило! Що з тобою? Елая не здатна на біль. У її серці ангел, я це бачу. Забудь ті слова що я тобі говорив раніше, то я був на емоціях. Як би на словах вона не була жорстока, вона не в силі вбити, покалічити чи занапастити.

- Отже, ти її не знаєш. Вона творить свою армію! Вирощуючи трупи у підвалі палацу. Ті люди, яких ми знаходимо і приносимо сюди, йдуть туди. І там з них роблять монстрів."
Олександр махнув рукою, й пішов наливати собі вино, примовляючи "Однак з нас не зробили"

- Загалом, друже. Я вирішив, що я зроблю. Я відкрию всім очі на їхню княжну, вона сама вже буде не рада, що зустріла мене» Давидов поперхнувся і залишивши келих на столі повернувся до Холовцева.

– Ти цього не зробиш! Ми вже не в 3 світі, і я вже не колишній і ти теж. Може це складний день? Тобі треба відпочити. Да й хто буде тебе слухати? Думай на холодну голову!" Данило посміхнувся, підходячи до графина з водою він налив собі чашечку.

- На жаль, я таким лиходієм народився

- Ні, ти ним став. Я сподіватимусь, що ти зміниш цю ваду в собі. Бо, що вона такого зробила?

- Закохала в себе. Я не мусив цього робити. Краще б отак армією собі керував і не було б проблем.

- Начебто то її вина, що ти ,йолоп, прости Данило, такий покохав. От скажи мені, ти її до сих пір кохаєш?" Холовцев підняв погляд на друга, проте нічого не сказав. Адже і так усе ясно. Він дістав з кишені кулон, перебираючи пальцями.

- Можливо я і скинув жилет, відрікся від чогось, та кулон в мене не хватило сили залишити або викинути, я погарячкував..." Олександр мовчав, чекаючи щоб друг міг заспокоїтися, і випустити пар. Навколо була тиша, у якій можно було почути шелест квітів, які стояли біля вікна. Данило постоявши так у своїх думках, підійшов до Олександра.

- Здається, ти побачив мій опік на шиї. Його я й не так давно отримав. До цього дня я не міг зрозуміти звідки він, проте ті слова , які мені сказала сьогодні Елая, змусили мене подумати.

- Тобто ти не знав?

- Ні. Тільки здогадувався...Коли я пішов до лісу, що знаходиться в кінці Крафосу. Я мав намір знайти рослину, яка прискорить заживленню ран для солдат, проте знайшов щось інше. Багато голих кустів з вогняними колючками. Вони мені не були потрібні, до тих пір поки на мене не почали бігти кішки. Їх було багато, усіх кольорів і розмірів. Я читав , що то відьми, на моє щастя, вони дуже бояться цих кустів. Я й зірвав одну гілку...

- Ти не встиг проти них її застосувати? І вони наклали чари на тебе?

- Мене попекла ця гілка, тому я її відкинув одразу. Кішки побачив це, зупинились, одна з них перетворилася ,навіть, на відьму. Яка зробила мені зауваження, що я повинен був читати про небезпеку цієї гілки. Після чого вони попрямували далі. А я й не одразу зрозумів, що до чого.

- І до якого висновку ти прийшов?

- Я нащадок відьми." Олександр похитав головою, недовіряючи тому , що сказали.

- Як так може бути, якщо твоя мати жила у 3 світі.

- Може. Елая сьогодні лише підтвердила мої здогадки" у двері хтось постукав. Давидов неохотно став з дивану й попрямував до дверей. Зупинившись перед ними, він запитав, хто то був. Ззовні чувся низький голос Дарселя. Відкривши двері , гость угледів Данила і поклонився, хоча не дуже хотів цього робити. Холовцев заховав кулон, і збирався вже йти, як його зупинили.

- Що то такого в нашого князя сталося, що він прийшов сюди?

- Державні справи.

- А я думав сімейні сварки. Бо не так все ідеально, як на картинці." Холовцев ніяк не відреагував на це. Зате як тільки вийшов з будинку, охорона дала ляпаса Дарселю, замість Данила за його наказом.