Неймовірної сили пульс відбивався в голові Харумі, витрушуючи з нього усі думки... Ічіро непритомно лежав на холодному асфальті. Під ним, з-під куртки, повільно розтікалась калюжа крові. Харумі прислухалась до його серцебиття.
<Харумі>Бийся... Бийся... Бийся!</Харумі>
В голові Харумі панував хаос, який заважав концентруватись.
<Харумі>Ічіро... Будь ласка... Не помирай...</Харумі>
Її охопив тваринний жах, який отрутою розливався по жилах, паралізуючи кожне волокно м'яза... Кожен нерв... Кожну клітину... Все, що вона могла, це затихаючим голосом просто виражати весь відчай, який накопичувався в ній весь цей час...
Тіло Івамоти значно змінилось... Усе тіло поросло м'ясними наростами, особливо виразно вони були помітні, на місцях ран, які завдав їх Ічіро. Його легенько похитувало іноді навіть посмикувало. Він щось не зрозуміло белькотів, стоявши над Ічіро.
"- Я - Я - Я....хр-р-р... Зрозумів, хто тут вища форма життя", - сказав він і з усієї сили копнув Ічіро в бік, що той скрутився. Івамото підійшов ближче до Ічіро, присів, взяв його за волосся, та припідніс до свого рота.
<Ічіро>Що сталось? ... Невже я не вбив його? ... Боляче... Як же мені боляче... </Ічіро>
"- Я знаю, кхе-е, що ти ще в свідомості... Поки я ... кхе-е-е... Ще не втратив всій облік і розум... Я покажу тобі виставу... Ти будеш лежати так на землі... І дивитимешся на те, як я знесу твоїй, паралізованій відчаєм, напарниці голову, а потім згвалтую її мертве тіло... хе-хе-хе, а потім я вб'ю в твоє тіло штирі, і тебе повільно з'їдять мерлятники", - гнило засміявшись, і метнув Ічіро головою об асфальт.
<Ічіро> Це сон?... В свідомості?... Виставу?... паралізовану напарницю?... знесе голову??? Тобто вб'є??? Кого?? Харумі?? Не мож-на доспустити цьо...</Ічіро>
Ічіро втратив свідомість...
******
З тіла знявся тягар, як душевний так і ран. Ічіро не наважувався відкривати очі, щоб не побачити мертвого тіла Харумі... Йому було страшно, дуже страшно... Раптом його лице обдув вітерець і в ніс вдарили приємні ... Такі знайомі аромати... І голос, такий ніжний і знайомий, немов материнський. Він розплющив очі і... Він стояв перед вже знайомою картиною... Він вже бачив таку...Мати, котра готує на кухні, вікно якої було відчинене для провітрювання, обід... Ічіро котрий ще й не мав років з 14 вже боровся з батьком на руку, але тонка рука, ніяк не могла хоча б зворушити кремезну батьківську. Малий Ічіро тиснувся, червонів, налягав усім тілом, але ніяк не міг нічого зробити батькові. Той лише підбадьорював його, щоб той не здавався... Але той бачивши, що результату немає, швидко здавався і переставав боротись, кажусь, що ще малий і занадто слабкий... На що батько голосно розсміявся і погладивши його по голові сказав:
ВИ ЧИТАЄТЕ
Судний день
ФэнтезиЛайт-новела, у якій головний герой безтурботно жив , до поки небеса не впали на землю , стикнувшись з пеклом у жорстокій війні, поставивши людство в критичне становище. У наслідок цього герой втратив на своїх очах сім'ю і отримав мету жити і боротис...
