Ічіро сильно здивувався, побачивши Ямато, стариганя, який вже старий як світ божий, лише в одному кімоно, та тонких штанах, текстура яких, була чимось схожих на мішковину.
"- Ічіро...", - сказав Ямато грубим голос, який Ічіро ще ніколи не чув, і від якого по спині в юнака пробігли мурашки.
"- Через твою боягузливу натуру, слабкість, як моральну, так і фізичну, через твою халатність до твого потенціалу, через халатність твого батька, постраждала моя дорога онука.", - продовжував Ямато, кинувши до ніг Ічіро його катану. "- Цю провину... Ти будеш відмивати своєю кров'ю", - нарешті скінчив свою довгу промову Ямато і скинувши з себе кімоно, встав в бойову стійку.
Ічіро не взяв катану, він був шокованим будовою тіла Ямато... Міцні об'ємні м'язи, омолоджували тіло стариганя, шкіра не була звислою чи занадто тонкою, як було у більшості людей у віці, навпаки, вона була такою, немов перед Ічіро стояв чоловік років 30-35 не більше... Шрами укривали груди, руки, торс, шию, плечі, усе... По одному його вигляду та погляду можна було сказати... Він бувалий воїн, який не буде церемонитись...
"- Підбери свою катану, юначе, я не маю бажання битись проти беззбройного"
Ці слова немов витягнули Ічіро з трансу.
<Ічіро>Але я ще не відновився повністю... Як я буду чинити супротив такій неймовірній силі?!</Ічіро>
Аура Ямато була набагато більша, ніж у всіх супротивників, з якими бився Ічіро разом узятих... Вона густими, щільними клубами вилась навколо тіла Ямато, він чого склалось враження, що на його плечах звисав плащ, який роздувався на вітру.
"- Ямато-сан, хто ви такий?", - говорив Ічіро, нагинаючись за катаною.
"- Ічіро... Навіщо мені казати, хто я такий, тобі, без п'яти секунд мертвяку?"
По спині Ічіро пройшлись мурахи, а в мозок заповзало нове відчуття...
<Ічіро>Що це за дивне відчуття?</Ічіро>
Він уважно спостерігав за Ямато, він бачив кожен рук його м'язів, але від цього не ставало легше, навпаки, тіло стариганя було настільки розслабленим, що складалось враження, що він заснув, прямо на ногах. Але невідривний, розрізаючий, здавалось самі стіни, погляд, наскрізь розглядав Ічіро, вишукуючи найслабше місце, в ще неокріплому тілі юнака. Паніка вже буянила в свідомості Ічіро, розриваючи його спокій. Руки спітніли, зробивши утримання меча, ще важчим завданням. Від Ямато віяло смертельною небезпекою. Фантазія юнака вимальовувала неймовірну істоту за спиною діда, яка величалась майже до самої стелі. Вона також складалась з цього чорного диму, і походила більше всього на якогось древнього міфічного демона. Від цього виду Ічіро закляк на секунду, в його очах було чітко виражений страх, всього лише на секунду, але цього було достатньо, щоб Ямато це помітив. Юнак усіма силами старався переконати себе, що це лише його уява або ж той дід щось з ним зробив, але твердий голос старого обірвав в ньому ниточку страху:
ВИ ЧИТАЄТЕ
Судний день
FantasyЛайт-новела, у якій головний герой безтурботно жив , до поки небеса не впали на землю , стикнувшись з пеклом у жорстокій війні, поставивши людство в критичне становище. У наслідок цього герой втратив на своїх очах сім'ю і отримав мету жити і боротис...
