<Ічіро>Я ... Один з них?! І він! І батько... І мати також?!</Ічіро>
Він вже зовсім не слухав старого, в його голові стикнулись два світи: "картина, яку він будував з малку" і "реальність".
"- Ей ей... Досить, я вже не сприймаю цю хєрь, приступимо до тренувань", - хотів підвестись Ічіро, але він відчув різку слабкість.
<Ічіро>Що?? Що з моїм тілом?... Все як тоді... З тіла немов за секунду випарували всю силу... Як тоді в битві з Івамотою... Але швидше...</Ічіро>
Ічіро присів на зад і з подивом глянув на Ямато.
"- Дозволь мені пояснити, істота з якою ти тільки що бився, витягує сили з супротивника і "
"- Я знаю я з таким стикався... Тоді ж я й зупинив кровотечу... Все сталось так спонтанно, я навіть не очікував, що я на таке здатен..."
"- Не ти... А інстинкти змусили твоє тіло так зробити... Ти ще зелений... Що ж з чого почати... Дух ти тут зміцнити ти тут не зможеш... Але навики... Навики тут ти вивчити зможеш", - демонстративно розрізавши долоню, і ховаючи свій меч, сказав Ямато.
Ічіро побачив, як з руки стариганя витікає чорна кров, вона повільно капала з руки. Його погляд на мить слизнув по каплі, ця мить здавалась вічністю... Капля, мов ігноруючи закони земного тяжіння, падала просочувалась простором вниз, мов через кисіль... Вона впала, розбиваючись на десятки менших, і вкінці всмокталась в землю. Нарешті Ічіро повернув погляд, але кров вже не текла. Він лише здивовано подивився на Ямато. Питання "ЯК?" було зрозуміле і без слів.
"- Перше, що ти маєш вивчити і оволодіти ним на 100%, використання ресурсів організму."
Після того він махнув Ічіро, і той покірно пішов з кімнати. Але він знав, що він повернеться сюди знову.
...
Ічіро, знову стояв в цій кімнаті... Але тепер перед ним стояла дерев'яна дощинка, яка була виглядала по формі як гармошка, а поряд з нею стояли кам'яні брили різних розмірів та різної товщини.
"- Ви будете мене катувати, так?", - сказав він, не обертаючись на Ямато, який стояв ліворуч від нього.
"- Ні... хіба що зовсім трішки".
Ічіро відчув, як його в плече штовхнули. Він повільно підходив до плити і ще трохи повагавшись він сів на неї. Дерев'яні гострі кути боляче в'їдались в його голені, але терпимо.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Судний день
FantastikЛайт-новела, у якій головний герой безтурботно жив , до поки небеса не впали на землю , стикнувшись з пеклом у жорстокій війні, поставивши людство в критичне становище. У наслідок цього герой втратив на своїх очах сім'ю і отримав мету жити і боротис...