Судний день

4 Том. Глава 24 - З останніх сил

Пульсуюча паніка відлунням розносилась по усьому тілі. Голосом тої дівчинки горлопанив в його голові, щоб він прокинувся чим по швидше. Ічіро майже прийшов до тями від паніки і болю... Але він був настільки втомлений, настільки ослабленим, що знов почав провалюватись в ніжні обійми непритомності. 

<Ічіро>Цікаво... А що там з Харумі?</Ічіро>

Він вже майже заснув, як його витягнув глухий крик Харумі. Його немов закинули в льодяну ванну. Уся та слабкість, яка його огортала, за секунду зникла безслідно... Німий жах охопив Ічіро, тіло немов заклякло, час зупинився, до горла підступив ком, який немов пробка закупорив гортань, він лише чув гучне шалене серцебиття у себе в грудях. Питань не виникало взагалі... Лише одна думка прорізалась у свідомості... "Врятувати... Потрібно врятувати..." ... Ічіро підірвався і почав шукати катану практично в повній темноті, і лише з третього разу в нього це вийшло. Не довго думаючи, він вискочив у прохід, абсолютно ігноруючи ту розмазану по стіні істоту, по вузькому коридорі, вибіг в головний зал, де перед ним відкрилась воістину неймовірно жахлива картина... Над зраненим, закривавленим, тілом Харумі зібралось три істоти, які метушились щось між собою переговорюючись. Ічіро чув їхні думки і навіть розумів, немов розмовляв на їхній мові... Немов він був такий... як вони... 

"- І що ми будемо з нею робити?"

"- а давайте її розшматуємо, а кишки її розтягаємо по усьому магазині"

"- Віднесемо її господарю, він точно нас нагородить, за те, що принесли йому потомка цього зрадника!"

Ічіро відчував як щось гаряче всередині нього, розтікалось по усьому тілу, забираючи тепло, і роблячи все всередині мов лід. Він більше не чув розмов тих істот... Не хотів... Він хотів зрозуміти, що ж по ньому розливається, що його кидає то в жар, то в холод... 

<Ічіро>Що це... Отрута? ... Чи наслідки від ран?! Чому лише після слів про те, що вони зроблять з нею, мене почало так крутити?</Ічіро>

Ічіро глибоко вдихнув і вже було заспокоївся, щоб оцінити ситуацію, як до нього долинули уривки з того, що сказав якийсь з тих трьох істот.

"- Не обов'язково ж приносити все тіло... Можна тільки голову... А тіло ..."

Далі все обірвалось, нутрощі Ічіро немов облили гарячою смолою, ком в горлі зник, голову ніби ошпарили кип'ятком, і вона уся горіла і пульсувала. Зуби огидно почали стиратись один об одного. Все тіло виломлювали судоми, тіло так і рвалось в бій... Нарешті Ічіро усвідомив, що так гаряче розтікалось по ньому... Все поїдаючий ... Безжальний... Темніший за саму темряву безодні... Гнів...