Сторінки згорілого щоденника

Частина 5

В ніч коли Бена викинули у лабіринт, Галлі, і ще двоє хлопців, закреслювали його ім'я. Томас бачив це і чув. Не спав не тільки він, Чак теж спостерігав за ними. Він тут тільки другий день, а вже мало декілька разів не загинув. Навідміно від Ліліт, їй щастить більше. Томас ніяк не міг зрозуміти, чому Бен казав, що бачив його і, що це він у всьому винен. Ньют сказав, що всі кого жалили казали різні нісенітниці, перших кого намагалися врятувати, починали казитися і намагалися вбити їх. Одного все ж таки їм вбити вдалось, але це було давно і вони засвоїли той урок. Врятуватися неможливо.

З Ліліт він не встиг навіть нормально поговорити, а їм було про що. Вони обидва прибули в один день, на наступний ранок Томас бачив сон, скоріше за все це були спогади, і він гадав, що і вона теж щось бачила, але те що сталося не дало йому поговорити з нею. Одразу після цього він говорив з Албі, а про дівчину вже й забув. Бен напав на нього посеред лісу і якби він не встиг відбитися вчасно, то загинув би там, біля могили якогось Джорджа. Він біг як тільки міг швидко, і на його щастя встиг прибігти туди, де його змогли б врятувати. Це був неначе жахливий сон.

Тільки через годину він зміг заснути. Навіть не здогадуючись, що для нього підготувало «завтра».

                                   ***

Ранок видався не з приємних, і не тільки для неї. Вона встала, коли почали прокидатися хлопці. Після вчорашньої розмови з Галлі, вона зрозуміла, що він намагався приховати те, що насправді відчував втрату. Бен для нього був сім'єю, як і інші. Можливо він цього і не показує, але вона все одно відчула це. Ліліт навіть на мить подумала ,що він не такий вже і непоганий хлопець, але потім передумала. Їй не хотілось так думати, бо він був нахабним, не вмів дякувати і спілкуватися з людьми. А ще він жах як дратував її.

Підвівшись з гамака, Ліліт зрозуміла, що її волосся вже сплуталось. Хоча те, що в неї пряме волосся, було перевагою, адже в іншому разі, у неї б стирчало волосся по всіх голові.

- Треба зробити гребінець. - прошепотіла сама собі дівчина.

Ліліт розчісала волосся пальцями. Ранок був сонячним, здавалося нічого вже не може зіпсувати цей день, крім того, що вони замкнені в кам'яному ящику. Ліліт взяла ніж та пішла на пошуки підходящої деревени, щоб зробити те, без чого вона тут не обійдеться.